24 вересня 2024 року, в день памʼяті преподобного Феодосія Манявського, Івано-Франківський богословський інститут відзначив свій актовий день.
Божественну літургію, з нагоди свята, очолив митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф. Проповідь перед причастям вірних виголосив студент IV-курсу Семенюк Дмитро. Під час літургії владика митрополит звершив дияконську хіротонію над випускником інституту іподияконом Піддубчаком Романом.
На завершення богослужіння архіпастир звернувся до присутніх із повчальним словом та привітав усіх зі святом.
Ректор прот. Микола Гунько подякував владиці за мудрі слова настанови і вручив букет білих троянд.
Після закінчення літургії митрополит Іоасаф освятив нові приміщення навчального корпусу, які вдалося зробити за сприяння Гладія Василя Івановича та Дудкевича Василя Ілліча.
Святий преподобний Феодосій Манявський був уродженцем міста Галича. Батьки його були людьми глибоко побожними, знані християнським благочестям. Батько наставляв Феодосія не тільки у вірі православній, але навчав його і світських наук. У молодих роках він почав пізнавати найвищу премудрість – Єдиного Істинного Бога. Пізнаючи Творця, старався благоугодити Йому доброчесним життям і жити за заповідями Христа, відмовившись від усієї суєти мирської і тимчасових життєвих насолод, тому і прийняв чернечий постриг у монастирі Пресвятої Богородиці м. Путна. Довідавшись про духовні подвиги Іова, Феодосій 1608 року прийшов до преподобного і став добрим йому помічником.
Він був добрим послідовником свого духовного отця. Благочестиво керував життям братії. Брав участь у православному соборі Київської митрополії, скликаному в 1628 році митрополитом Київським і Галицьким Іовом (Борецьким). Своєю участю в цьому соборі він засвідчив відданість Православній Церкві. Преподобний Феодосій жив як ангел у плоті, подаючи братії гідний приклад для наслідування.
Чутка про його строге і благочестиве життя розповсюдилась по Карпатах, Галичині, Волині й Буковині, Молдавії та Румунії. Багато православних монастирів визнали над собою духовне керівництво Манявського Скиту. Святитель Київський Петро Могила писав: «Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, то підіть у Карпати, де своїм служінням двісті ангелів присвятили своє життя Богу». Не раз Іов просив Феодосія прийняти священство, але той тривалий час відмовлявся, вважаючи себе негідним священного сану. Та у 1613 році преподобний Феодосій погодився і прийняв священство від Монемвасійського митрополита Іоасафа.
Манявський Скит успішно розвивався під умілим керівництвом ігумена Феодосія. Він мудро керував обителлю, збільшуючи число братії та дбаючи про її належне облаштування. Під його керівництвом була побудована Хрестовоздвиженська церква, а в 1620 році Константинопольський Патріарх Тимофій та Олександрійський Патріарх Кирило Лукаріс надали Скиту, який на той час вже мав 40 ченців-подвижників, статус ставропігійного монастиря. Той час був періодом гонінь на православних, але Феодосій Манявський, будучи суворим подвижником, мужньо терпів всі труднощі. Справжню підтримку також він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, гетьмана Війська Запорізького – Петра Сагайдачного.
Облаштувавши життя не тільки в Манявській обителі, але ще багатьох монастирях, преподобний Феодосій 1629 р. мирно відійшов до Господа і був похований поряд із преподобним Іовом. Святий Феодосій Манявський був канонізований рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви у 1994 році. Його мощі спочивають під спудом в Хресто-Воздвиженському соборному храмі Манявського Скиту.


































































