04.05.2025 р. СВЯТИХ ЖІНОК-МИРОНОСИЦЬ
У третю неділю після Пасхи, коли Свята Православна Церква молитовно вшановує пам’ять святих жінок-мироносиць, митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив уставні Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківська.
Коли Господь ходив з проповіддю, навколо нього завжди було багато людей, деякі слухали й відходили. Але серед численного народу була група жінок, які супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб слухати Його Слово, але й з любов’ю служити Йому. Вони піклувались про нічліг, їжу та пиття, «служили Йому з майна свого» (Лк. 8: 3). Коли минула субота, на третій день після Своїх страждань та смерті, Господь Ісус Христос воскрес із мертвих.
За Літургією владиці-митрополиту співслужив настоятель протоієрей Іоан Телятинський та Соборне духовенство.
Після відпусту Богослужіння митрополит Іоасаф звернувся до віруючих з повчальною проповіддю, в якій розкрив суть недільного Євангелія та подвигу жінок-мироносиць та подякував за спільну молитву.
Богослужіння завершилось уставним многоліттям.
Жінки-мироносиці, памʼять яких вшановуємо сьогодні, були відданими ученицями Господа Ісуса Христа, які супроводжували Його та Його учнів під час подорожей та допомагали їм у різних побутових потребах. Цей день є церковним жіночим святом, коли ми акцентуємо увагу на винятковій ролі жінок в історії людства, в історії християнства, в історії нашого спасіння.
Вони йшли за Христом та щиросердечно співстраждали з Ним під час Його хресних мук. Після смерті Спасителя на хреста саме вони зранку поспішили до гробу Господнього, аби помазати Його тіло миром.
Вони прямували до тієї печери, в яку, як вони бачили, поклали тіло Христове та вхід закрили великим каменем. Вони не сподівалися побачити Воскреслого Христа, вони навіть не знали, хто допоможе їм відвалити камінь від дверей гробу. Але йшли, дбаючи, найперше, про те, що було у їхніх силах, і що вони могли зробити для свого Вчителя.
Вони не побоялися ні переслідування старійшин, ні варти, яка охороняла гробницю Спасителя, ні інших небезпек. Жінками керувала любов – та, якої їх навчав Господь і яка долає всі перешкоди, навіть смерть.
З Євангелія знаємо за іменами сімох жінок-мироносиць: Марію Магдалину, Марію Клеопову, Соломію, Іоанну, Марфу й Марію, Сусанну. Були й інші жінки, але їхні імена залишились для нас невідомими.
Серед них були жінки багаті та знатні: Іоанна була дружиною Хузи, домоправителя царя Ірода; прості та незнатні: Соломія, мати синів Зеведєєвих Якова та Іоана, була дружиною рибалки. Серед мироносиць були жінки самотні — діви та вдови, були й матері сімейств, які, будучи захоплені словом проповіді Господа Спасителя, залишали свої сім’ї, свої домівки, супроводжуючи Господа разом з іншими жінками в турботах про Нього.
Жінки-мироносиці стали першими, кому ангел сповістив про Воскресіння Господнє, про перемогу життя над смертю. Згодом і Сам Спаситель явився мироносицям та промовив: «Радуйтеся!», і саме вони були послані сповістити Його учням радісну звістку. Таким чином, жінки-мироносиці стали апостолами для апостолів (апостол – від грец. ἀπόστολος – посланець).
Святі жінки-мироносиці своїм прикладом говорять нам про те, якою має бути любов до Господа. Справжня любов — не короткочасний порив нашого серця. Вона постійна, міцна та ніколи не зменшується. Вона незмінна і в радості, і в добробуті, в щасті, і однаковим вогнем палає в серці кожного істинного християнина в хвилини скорботи, у дні випробувань, у години хвороб. Ми не повинні бути подібними до тих, про кого сказав Спаситель у Своїй притчі: «Вони часом вірують, а під час спокуси відпадають» (Лк. 8:13).
Вітаємо усіх жінок-християнок зі святом, адже ви є спадкоємицями мироносиць. Нехай приклад святих жінок-мироносиць буде джерелом духовного натхнення, а їхнє молитовне заступництво допомагає у вашому житті! Бажаємо вам від воскреслого Спасителя сили, натхнення, віри, що не хитається, любові, яка не згасає, і надії, що завжди крила має. Нехай приклад жінок-мироносиць укріплює вас на шляху до Бога та наповнює серце теплом служіння ближнім!
Тож, дорогі брати та сестри, вшановуючи сьогодні жінок-мироносиць, навчімося від них діяльної любові, яка у посильних справах, навіть звичайних, повсякденних, примножує добро та правду. І якщо матимемо таку любов – то вона приведе нас до перемоги над злом і блаженного вічного життя.
У неділю жінок-мироносиць дякуємо усім жінкам, які були та досьогодні є благовісницями Євангелія людям третього глобалізованого та секуралізованого тисячоліття. Бо хто нам першим у житті розповідав про Бога? Кожен пам’ятає та знає свою маму чи бабусю, які для нас були та є благовісницями, вони навчають нас молитви, вони приводять нас до Дому Божого, до Храму Святого. У постаті жінок ми відчуваємо материнське обличчя Христової Церкви. Тому роль, завдання та гідність жінки в Церкві є дуже відповідальною: першою нести звістку про воскреслого Христа сучасній людині.
Нехай Боже слово надихає нас на цьому шляху. Молімося до Бога, будьмо єдиними у благих прагненнях, думках та справах – у цьому Церква завжди з вами. Нехай молитовне заступництво святих жінок-мироносиць буде з усіма вами у всі дні життя!
І не так дивно, — каже святитель Іоан Золотоустий, розмірковуючи про подвиг жінок-мироносиць, — що вони прив’язалися своїм серцем до Господа Спасителя в ті дні, коли крізь пелену Його смиренності й приниження проступала Божественна слава в Його чудесах, коли лунала ще нечувана на землі проповідь. Але для нашої думки дивовижно бачити їх такими, що не захиталися у своїй любові до Господа, коли Його, понівеченого, обпльованого, було віддано на смерть.
Інші записи
ПРИВІТАННЯ
