Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні пʼятої неділі після Пасхи, про самарянку.
Високопреосвященнішому владиці співслужили: настоятель собору протоієрей Іван Телятинський, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник.
«У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. Тоді ученики знову повернулися до себе» (Ін. 20:1-10).
Також завтра – памʼять святих отців сімох Вселенських соборів.
Перший Вселенський Собор
Перший Вселенський Собор був скликаний у 325 р., у Нікеї, при імператорі Костянтині Великому. Скликаний цей Собор був проти лжевчення олександрійського священика Арія, який відкидав Божество і предвічне народження другої Особи Св. Тройці, Сина Божого, від Бога Отця; і вчив, що Син Божий є тільки вище творіння.
Другий Вселенський Собор
Другий Вселенський Собор був скликаний у 381 р., у Константинополі, при імператорі Феодосії Великому. Скликаний цей Собор був проти лжевчення колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав Божество третьої Особи Св. Тройці, Святого Духа; він вчив, що Дух Святий не є Богом, і називав Його творінням або Створено силою і при тому такою, яка служила Богу Отцю та Богу Сину так як Ангели. На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ніський, Мелетій Антіохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський та інші. На Соборі єресь Македонія була засуджена і відкинута. Собор затвердив догмат про рівність та єдиносущності Бога Духа Святого з Богом Отцем і Богом Сином. Собор також доповнив Нікейський Символ Віри п’ятьма тезами, в яких викладається вчення: про Святого Духа, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Таким чином склався Нікео царгородський Символ Віри, яким і керується Церква всі часи.
Третій Вселенський Собор
Третій Вселенський Собор був скликаний у 431 р., в Ефесі, при імператорі Феодосії 2-му Молодшому. Собор був скликаний проти лжевчення константинопольського архієпископа Несторія, який нечестиво вчив, ніби Пресвята Діва Марія народила просту людину Христа, з Яким, потім, Бог з’єднався морально, мешкав в Ньому, як у храмі, подібно до того, як раніше мешкав в Мойсеї та інших пророках. Тому і Самого Господа Ісуса Христа Несторій називав богоносцем, а не Боголюдиною, а Пресвяту Діву називав Христородицею, а не Богородицею. На Соборі були присутні 200 єпископів. Собор засудив і відкинув єресь Несторія і постановив визнавати з’єднання в Ісусі Христі, з часу втілення, двох природ: Божої та людської; і визначив: сповідувати Ісуса Христа досконалим Богом і досконалою Людиною, а Пресвяту Діву Марію, – Богородицею. Собор також підтвердив Нікео царгородський.
Четвертий Вселенський Собор
Четвертий Вселенський Собор був скликаний в 451 році , в Халкідоні, при імператорі Маркіяні. Собор був скликаний проти лжевчення архимандрита одного константинопольського монастиря Євтихія, який відкидав людську природу в Господі Ісусі Христі. Спростовуючи єресь, і захищаючи Божественне достоїнство Ісуса Христа, він сам впав у крайність, і вчив, що в Господі Ісусі Христі людське єство було абсолютно поглинено Божеством, тому в Ньому слід визнавати тільки одне Божественне єство. Це лжевчення називається монофізитством, а послідовники його називаються монофізитами. На Соборі були присутні 650 єпископів. Собор засудив і відкинув лжевчення Євтихія і визначив істинне вчення Церкви, а саме, що Господь наш Ісус Христос є істинний Бог і істинний чоловік: по Божеству Він вічно народжується від Отця, по людству Він народився від Пресвятої Діви та в усьому подібний до нас, крім гріха. При втіленні (народженні від Діви Марії) Божество та людство поєдналося в Ньому, як єдиному Особі, не зливаючись та незмінно (проти Євтихія), нероздільно та нерозлучно (проти Несторія).
П’ятий Вселенський Собор
П’ятий Вселенський Собор був скликаний у 553 році, в місті Константинополі, при знаменитому імператорі Юстиніані I. Собор був скликаний з приводу суперечок між послідовниками Несторія і Євтихія. Головним предметом суперечок були твори трьох вчителів сирійської церкви, які користувалися свого часу популярністю, саме Феодора Мопсуетського, Феодорита Кирського і Верби Едеського, в яких ясно виражалися несторіанські омани, а на Четвертому Вселенському Соборі нічого не було згадано про ці три твори. Несторіани в суперечці з Євтихіаном (монофізитами) посилалися на ці твори, а євтихіанці знаходили в цьому привід відкидати сам 4-й Вселенський Собор та обмовляти на Православну Вселенську Церкву , що вона нібито ухилилася в несторіанство. На Соборі були присутні 165 єпископів. Собор засудив усі три твори.
Шостий Вселенський Собор
Шостий Вселенський Собор був скликаний в 680 році, у місті Константинополі, за імператора Костянтина Погоната, і складався з 170 єпископів. Собор скликано був проти лжевчення єретиків – монофелітів, які, хоч визнавали в Ісусі Христі два єства, Божественне та людське, але одну Божественну волю. Після 5-го Вселенського Собору хвилювання, створені монофелітами тривали та загрожували великою небезпекою. Імператор Іраклій, бажаючи примирення, вирішив схилити православних до поступок монофелітам і силою своєї влади наказував визнавати в Ісусі Христі одну волю при двох єствах. Захисниками істинного вчення Церкви з’явилися Софроній, патріарх Єрусалимський і константинопольський чернець Максим Сповідник, якому за твердість віри відрізали язик і відрубали руку. Шостий Вселенський Собор засудив і відкинув єресь монофелітів, і визначив визнавати в Ісусі Христі два єства – Божественне та людське, – і за цими двома єствами – дві волі, але так, що людська воля у Христі не противилась, а була покірна Його волі Божественній. На цьому Соборі виголошено було відлучення в числі інших єретиків, і Римського папи Гонорія. Через 11 років Собор знову відкрив засідання в царських палатах так званих Трульських. Собор затвердив правила, якими Церква повинна управлятися, а саме: 85 правил Св. Апостолів, правила 6-ти Вселенських і 7-ми помісних Соборів, і правила 13 Отців Церкви. Ці правила згодом були доповнені правилами Сьомого Вселенського Собору і ще двох Помісних Соборів, і склали так званий «Номоканон», які і є підставою церковного управління Православної Церкви.
Сьомий Вселенський Собор
Сьомий Вселенський Собор був скликаний у 787 році, у Нікеї, при імператриці Ірині (вдові імператора Льва Хозара). Прибуло 367 святих отців. Собор був скликаний проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, при імператорі Львові Ісаврі, який, бажаючи звернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити шанування ікон. Ця єресь тривала при сині його Костянтині Копронімі та онуку Льві Хозарі. Собор засудив і відкинув іконоборчу єресь та визначив – поставляти та вважати в св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворящого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати та віддавати їм поклоніння, зводячи розум і серце до Господа Бога, Божої Матері та Святим, на них зображених.
Розклад Богослужінь на завтра:
07:30 БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
10:00 СОБОРНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
12:00 Молебні: за недужих, за страждаючих від недуги пияцтва, до Пресвятої Богородиці (Маївка) (послідовно)
15:00 Акафіст подячний «Слава Богу за все»
17:30 Вечірня з акафістом Воскресінню Христовому
Інші записи
