У другу неділю після Пʼятдесятниці Православна Церква вшановує всіх святих землі Української – тих, хто у різні часи прославив Бога своїм життям, подвигами, мучеництвом, проповіддю та служінням народові. Цей день є особливим святом духовної єдності поколінь, що утверджували віру Христову на українській землі.
Серед них – рівноапостольні князі Володимир та Ярослав, княгиня Ольга, святителі Київські Іларіон, Петро, Макарій, князі-страстотерпці Борис і Гліб, чудотворці Антоній та Феодосій Печерські, преподобні отці Києво-Печерської, Почаївської лавр і Манявського Скиту, сповідники віри ХХ століття та новомученики. Багатьох із них ми знаємо поіменно, а ще більше – відомі лише Богові, але всі вони стали світлом для своєї землі.
Звідки ми дізнаємося про наших святих? З літописів, життєписних оповідань, патериків, церковних документів. Варто згадати, що справу канонізації святих землі Української зміг належним чином впорядкувати Київський митрополит Петро Могила. У 1635 році він перевидав житія Печерських святих або «Патерик», який містив оповіді про всіх стародавніх, переважно домонгольських, печерських подвижників.
У такий спосіб ми засвідчуємо, що наш народ нічим не менший та не гірший серед інших народів. Ми робимо це не тому, що відокремлюємо наших святих від загального сонму угодників Божих, але для того, щоби підкреслити зв’язок нашого народу, як і всіх інших православних народів, із повнотою Церкви. Нехай ніхто не думає, що лише десь у далеких країнах є можливість досягти святості, або що до святості здатні лише носії якоїсь окремої національної, мовної, культурної традиції. До святості покликані всі люди, Бог відкриває Себе та звіщає шлях до спасіння для всіх народів!
Сьогодні ми також згадуємо пам’ять наших мучеників та сповідників ХХ століття, які постраждали від атеїстичних гонінь безбожників. Ми не забули, як сотні й тисячі мирян і священників, ченців та ієрархів були закатовані, вислані у далекі краї на каторжні роботи, репресовані. Однак, як і в давні часи язичницьких гонінь, ця кров мучеників стала насінням віри, яке проросло релігійним відродженням, відновленням свободи для нашого народу та нашої Церкви.
Цей день – нагадування нам, що шлях святості можливий і сьогодні. Святі нашої землі — це наші духовні предки й небесні заступники, що надихають нас бути вірними Христу та свято берегти спадщину православної віри.
Інші записи
