Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні свята УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні свята УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ.

Завтра – особливе свято і за своїм змістом, і за подією, про яку нагадує, і за Особою, Якій воно присвячене, а також за глибокими сенсами, які нам крізь багато віків це свято знову і знову повторює. Свято Успіння має 1 день передсвята та 8 днів післясвята. Особливістю успенського бдіння є можливість винесення перед полієлеєм на середину храму замість ікони свята прикрашеної квітами плащаниці Божої Матері. Також була звершена літія. 

Завтра ми вшановуємо Успіння Пресвятої Богородиці. Вшановуємо та святкуємо, в урочистих і радісних піснеспівах прославляючи Матір нашого Спасителя та завершення Її земного шляху. На перший погляд, це доволі незвично. Адже день смерті людини зазвичай є днем печалі й плачу: сумує той, хто помирає, розлучаючись із земним життям та всім, що було йому тут дорогим. Сумують і його близькі, прощаючись з тим, кого знали, любили, і жалкуючи про все, чого не встигли, а також, можливо, усвідомлюючи і власну тимчасовість у цьому світі. 

Як же можна радіти завершенню земного шляху Богородиці? Можна та потрібно. Лише розуміючи, що як особливим було життя та покликання Діви Марії, так особливим став і перехід Її у вічність. Для Божої Матері завершення земного життя стало не розлукою та не несло болю втрат, це було Її радісне та довгоочікуване єднання з Її Божественним Сином. Обмеження тимчасового, тлінного існування перестали бути перешкодою, і Пречиста Діва увійшла у вічне, оновлене, блаженне життя.

Чому Успіння? Бо не відчуваючи смертних страждань, Діва Марія заснула й більше не прокидалася, а після того, як Її поховали, виявилося, що Її пресвятого тіла не було в гробі. Православна Церква називає це свято «Успінням», від слова «сон», «заснути», тобто завершення земного шляху умиротворено, без мук і жалю. Перейшовши у вічність, Богородиця і світ цей та вірних, що живуть в ньому, не залишила без Своєї опіки. Як для улюбленого учня Спасителя Пречиста Діва стала Матір’ю, так Вона стає Матір’ю і для кожного, хто з вірою звертається до Неї.

Час Успіння Діви Марії відбувся до перших гонінь на християн, розв’язаних імператором Нероном у 64 році. Успіння Пресвятої Богородиці є таємницею Її переходу від землі до слави у обіймах Небесного Отця. Бог мав Свій план щодо Діви Марії. Він хотів через Неї обновити красу людини, створеної на Його образ і подобу. І Богородиця втілила цю ідею, Своєю згодою дозволила «Божественному» пробити бар’єри «людського», та відтворила Своїм життям рай на землі. Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят, яке завершує цикл 12 найголовніших нерухомих свят річного Богослужбового кола. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після Собору в Ефесі (431 р.).