Сьогодні, у Неділю про митаря і фарисея, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив настоятель протоієрей Іван Телятинський, якому співслужили: протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, і протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня. Апостола для прочитав Богдан Дарвай. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Під час Богослужіння лунали особливі молитовні прохання за захисників і захисниць України, за владу та побожний народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини та мирних жителів; віряни вознесли спільні молитви до Спасителя за мир в Україні.
Проповідь перед Причастям вірних виголосив отець Роман, а вкінці Богослужіння до парафіян собору з повчальним словом звернувся настоятель отець Іван, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Сьогоднішнє недільне Євангеліє, що розпочинає підготовку до святої Чотиридесятниці та майбутньої зустрічі з Христом, запрошує до тихого й уважного погляду всередину себе. У храмі — митар і фарисей. Двоє віруючих людей, які цього дня прийшли помолитися Єдиному Богові. Ззовні вони роблять одне й те саме, але в серці кожного — різний намір.
Фарисей, знаючи Закон і намагаючись жити за ним, у своїй молитві дивиться насамперед на інших. Порівнюючи себе з тими, кого вважає гіршими, він знаходить у цьому виправдання та заспокоєння. Його молитва стає радше підтвердженням власної правоти, ніж щирим зверненням до Бога. Митар же стоїть осторонь та не зводить очей. Його душа не має спокою. Зневажений суспільством через свою працю, він не шукає виправдання та не намагається виглядати кращим. Його коротке й тихе прохання про милосердя народжується з глибини серця.
Ми часто вимірюємо себе, порівнюючи з іншими, і так легко знаходимо виправдання власним учинкам. Але справжні плоди покаяння з’являються тоді, коли погляд спрямований не назовні, а всередину — у власну душу.
1 лютого – день пам’яті святого мученика Трифона
Святий Трифон – один із найбільш шанованих православних святих, чудотворець та цілитель, який жив у III столітті у Малій Азії. З юних років Господь дарував йому благодатний дар лікування хвороб і вигнання нечистих духів. Відомо, що святий Трифон врятував своє рідне селище від нашестя змій та комах-шкідників, за що люди прославили його як покровителя землеробів і захисника врожаю.
Однак часи імператора Декія Траяна стали важкими для християн. Влада наказала переслідувати та знищувати всіх, хто не зрікається віри у Христа. Святого Трифона схопили, піддали жорстоким тортурам, але він не відмовився від своєї віри. Перед стратою Господь забрав його душу, тому мученицької смерті він не зазнав.
Шанування святого Трифона у світі
Мощі святого були перенесені до Константинополя, а пізніше — до Риму. Сьогодні частина мощей зберігається у місті Котор (Чорногорія). У багатьох країнах святий шанується як заступник хліборобів, виноградарів та мисливців.
Традиції та народні вірування
У Болгарії, Сербії та Македонії свято відоме як «Трифон Зарізан», адже цього дня винороби починають обрізку виноградної лози. Традиційно освячують вино, пригощають рідних і друзів, а святкові застілля проходять у піднесеному настрої.
🙏 Святому Трифону моляться про:
— Добрий урожай та захист від стихій;
— Щасливий шлюб і сімейний добробут;
— Зцілення від очних хвороб;
— Захист від нечистих сил та вигнання лукавого.
























