На серпень припадають кілька великих свят, які згідно з народними традиціями називають «першим», «другим», «третім» або «медовим», «яблучним», «горіховим» Спасами. Що між цими святами спільного, а що відмінного? Насамперед: чому Спас? Тому що всі ці три свята присвячені нашому з вами спасінню та постаті Спасителя Господа нашого Ісуса Христа. Звідси і назва – Спас.
По-друге: щодо «першого», «другого» чи «третього» Спаса. Це суто умовні назви, які, судячи з усього, з’явилися через черговість у календарі, адже ці три свята – Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього, Преображення Господнє та перенесення з Едеси до Костянтинополя нерукотворного образа (убруса) Господа Ісуса Христа – це три різних свята.
Звідки виникли ці означення: «медовий», «яблучний», «горіховий» та інші народні назви Спаса? Чому на свято Преображення освячують воду і фрукти? Це роблять через давню традицію, звичай приносити перші плоди для благословення до храму, який був встановлений ще у Старому Завіті: «Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого» (Вих. 23:19), задля освячення й благословіння усього майбутнього врожаю. У своїй сутності цей звичай є глибоко повчальним, бо має нагадувати людині, що все на цій землі – від Бога, що «ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17:28).
У стародавні часи люди з великою пошаною і вдячністю ставились до врожаю, який дарувала земля – бо це тоді був один із небагатьох способів прогодувати себе і родину. Тому час збирання врожаю був дуже важливим: перший сніп пшениці, перший кошик фруктів, перша чаша меду приносилися до храму Божого як пожертва, як дар із вдячністю й надією, що милість Божа перебуватиме з людиною і надалі. Таким вшануванням, жертвуючи матеріальне, віряни отримували плоди духовні – милосердя, доброту, лагідність, надію.
Однак фрукти після освячення не стають якимись святинями, як дехто вважає, предметом благословення є не стільки плоди, скільки сама людина, що їх виростила з милості Божої. Бо земля не сама собою є плідною, вона не сама собою породжує все, що необхідне людині для підтримання тілесного життя – плідною її творить Господь, через неї виявляючи піклування про нас.
Подія Преображення відбулася на горі Фавор, де Ісус Христос взяв трьох своїх учнів — Петра, Якова та Іоана — і показав їм свою божественну славу. Обличчя Його засяяло, як сонце, а одяг став білим, як світло. Поруч з Ісусом з’явилися Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. З хмари пролунав голос Бога Отця: “Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте”. Церква молить Господа, щоб Він тим, що споживають плоди дарував освячення душі разом з освяченням тіла, щоб зберігав життя їх у спокої і радості, щоб самі ці плоди дуже примножив. Церква Христова благословляє й освячує принесені плоди святим Іменем Бога, в Тройці славимого, і окропленням освяченою водою.
Іконографія Преображення Господнього заснована на євангельській оповіді про цю подію. В центрі – гора, над якою, в білій хмарі небесної слави, в ореолі світла, знаходиться Ісус Христос, Який благословляє людей. Поруч зі Спасителем – найбільші старозавітні пророки Мойсей та Ілля. Ілля як образ тих, що живуть (бо він вознісся на небо у своїй плоті), а Мойсей як образ тих, що померли, – вони вказують на основну ціль життя кожної людини: Богоспілкування. В нижній частині ікони зображені три апостоли, Петро, Яків та Іоан, які стали очевидцями події Преображення Господнього.
Інші записи
