Є щось особливе в тому, як діти поводяться у храмі – природньо, щиро, невимушено, з допитливістю до всього, що відбувається. Вони не намагаються все одразу зрозуміти розумом, а спочатку відчути душею. Сам Христос наголошував, що діти повинні мати вільний доступ до Нього, адже таких є Царство Небесне, – тож Церква стала для них простором любові, миру та Божої присутності.
У храмі дитина вчиться будувати свої перші стосунки з Богом – через молитву, святе Причастя, спільність із родиною та церковною спільнотою. Тут вона відкриває для себе, що віра – це спосіб жити, довіряти, покладати надії, відчувати захист і спокій навіть у найскладніші моменти.
Тож нехай кожна дитина відчуває теплоту Божої любові та силу віри, яка освітлює навіть найтемніші шляхи. Бо саме в цьому світлі зростає справжня надія – на краще майбутнє, сповнене миру, радості та Божого благословення.
Українські діти живуть у реальності, яку важко було уявити, коли ми входили у XXI століття. Вони прокидаються не від будильника, а від вибухів. Ховаються в підвалах замість того, щоби гратися на подвір’ї. Вивчають звуки дронів раніше, ніж таблицю множення…
Щороку у Всесвітній день дитини 20 листопада відзначається День захисту дітей згідно з положеннями Конвенції про права дитини, підкреслюючи, що турбота про дитинство є одним із головних пріоритетів. Цього року ми вперше відзначаємо День захисту дітей разом з міжнародною громадськістю. Тож сьогодні разом щиро помолімося за всіх дітей України, бо спільна молитва – сила, яка підтримує, захищає та дарує надію тим, хто зараз не може говорити сам за себе.
Адже російська імперія зла вкрала у дітей України найцінніше – легке та безтурботне дитинство. Натомість вона принесла біль, сльози, страх і невизначеність, за що несе повну відповідальність, як перед людьми, так і перед Богом.
Кожен маленький українець та україночка вже має власну непросту історію, власні втрати та переживання, власний біль. Але у всіх них – велике серце, співчуття, розуміння правди, бачення несправедливості та велика духовна сила. Ми точно знаємо: українські діти – сильні. Сильніші, ніж може здаватися.
Вони малюють сонце на своїх малюнках, навіть після важкої та безсонної від обстрілів ночі. Вони обіймають, коли бачать тривожні сльози матері. Вони навчаються, співають, мріють – попри війну. І саме в цьому – надія. Вони вже формують Україну майбутнього – ту, в якій пануватиме стійкість, мир, правда та світло.
І сьогодні, у День захисту дітей, ми – дорослі – діємо, захищаємо, робимо все можливе, кожен на своєму місці, щоби Україна майбутнього відбулася, стала для цих дітей доброю та надійною реальністю.
Любі діти, нехай береже вас Господь! А також – ваших рідних, ваших захисників. Адже Україна – це ви. Ви потрібні цьому світові. Ви – його майбутнє. І нині ми стараємось робити все, аби це майбутнє було якнайкращим.
Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Інші записи
АНОНС
