Цього святкового дня Високопреосвященний Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький очолив Божественну Літургію у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківська. Владиці митрополиту Іоасафу співслужило соборне духовенство.
Після відпусту Богослужіння, митрополит Іоасаф, привітав усіх присутніх з сьогоднішнім святом.
За богослужінням підносились до Господа особливі молитовні прохання за захисників і захисниць які захищають Україну, за владу і побожний народ та за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини і мирних жителів.
01.08.2024 р. Б.
Після віднайдення у Єрусалимі в четвертому столітті святого Хреста більша його частина залишилася у місті, в якому постраждав, помер і воскрес наш Спаситель. Але велика частка була взята в благословення для імператора Костянтина та його матері Єлени і надалі зберігалася у Царгороді серед святинь імператорської родини. І саме цього дня, яким розпочинається серпень, що був останнім місяцем церковного року, з великою честю хрест, в який була вкладена ця частка Животворчого Древа, виносили для молитви і вшанування народом та з процесією обходили Царгород.
Однак ми, дорогі брати і сестри, сьогодні також поклонінням вшановуємо Хрест Господній не стільки заради того, щоби згадати давню традицію, скільки для того, аби оновити в нас самих, в наших серцях, усвідомлення значення для нас чесного Хреста. Бо його знак, його образ супроводжує життя кожного християнина.
Ми знаменуємося хрестовидно, згадуючи ім’я нашого Бога, Отця, Сина і Святого Духа, і осіняємо своє чоло, живіт та плечі, просячи про благословення Господнє для наших думок, почуттів та дій. Ми як знамено перемоги і свідчення віри ставимо хрест на наших храмах. Як символ нашого уповання та надії на воскресіння з мертвих і життя вічне ми ставимо хрест над могилами спочилих. Коли приймаємо хрещення ми, як знак нашої приналежності до Церкви Божої, отримуємо образ хреста, який носимо на грудях. Благословляючи оселі та інші місця перебування ми на стінах зображаємо хрест Господній. Ми прикликаємо силу животворчого чесного Хреста на допомогу для себе та інших, коли потребуємо захисту і підтримки в боротьбі з ворогами видимими і невидимими.
Бо хрест Христовий, який був знаряддям мучительної і ганебної смерті, став знаменом і знаком перемоги. Спаситель помер на хресті, і через цю смерть, яка стала жертвою за гріх світу, через пролиту на хресті кров Господню, відбулося очищення і оновлення людства. Від часу Христового воскресіння з мертвих і довіку хрест Господній для нас це не лише історичне нагадування про євангельські події, про розп’яття і смерть на Голгофі Сина Божого. Знак хреста Господнього для нас є знаком найвищої жертовної любові Творця до людства, до нас – дітей Господніх, Його друзів, заради спасіння яких Христос віддає Своє життя.
Сила зла і брехні, заздрість і порочність, неправедне судилище і загалом противлення Богові, Його одкровенню, Його волі були шляхом до страшного злочину, вчиненого людьми – злочину страти Сина Божого на хресті. Але приймаючи на Себе хрест, приймаючи заради нас і нашого спасіння наслідки гріхів всього людства, віддаючи Себе в жертву, Господь показує нам шлях до перемоги над злом і всіма його наслідками та проявами.
Тому нині, поклоняючись образу Хреста, прославляючи смерть і воскресіння Сина Божого, ми просимо у Спасителя духовного зміцнення для нас у нашій боротьбі проти зла. Як колись імператору Костянтину Бог явив видіння знаку хреста зі словами «Цим переможеш» – так ми просимо, особливо зараз, у час війни з новітньою імперією зла, зміцнення духовних і тілесних сил заради перемоги.
Сьогодні ми також згадуємо пам’ять старозавітних мучеників Маккавеїв, їхньої матері та їхнього вчителя-наставника, які постраждали від тирана Антиоха. Цей злобний язичник сподівався викорінити віру в істинного Бога та схилити народ Ізраїля до поклоніння ідолам. Тому погрозами і муками сподівався примусити вірних відступити від Божого закону. Але маючи добре виховання і отримавши добру науку, брати Маккавеї не піддалися ані намовам царським, ані погрозам та мукам. І хоча померли вони, бувши страчені з наказу царського, але перемогли, надихнувши народ на повстання проти тирана. А сам безбожний Антиох був уражений хворобою та помер у муках і царство його було завойоване.
Приклад Маккавеїв нехай нагадує нам, дорогі брати і сестри, як про вірність Богові та Його закону, так і про відплату, яку гонителі та мучителі, безбожні тиранічні володарі раніше чи пізніше отримують. Гніву Господнього і праведного суду Його ніхто з таких не уникне. І ми особливо просимо Бога нині, коли згадуємо ті давні події, явити суд і правду над нинішнім кривавим кремлівським тираном, безбожним вбивцею, гордовитим мучителем. Щоби він був скинений з престолу, як той давній Антиох, і царство його завершилося безславно і безчесно.
Хоч і чуємо часом сьогодні серед людей про «свято маковія», але насправді нині Церква вшановує пам’ять сімох мучеників Маккавеєвих, матері їхньої Соломонії та вчителя Єлеазара, яких замучили за віру в істинного Бога ще в 166 році до Різдва Христового.
Їхнє прізвище в перекладі з арамейської означає «молот», вказуючи на їхню стійкість і твердість у вірі. Воно лише за звучанням нині подібне до українського слова «маковій» («віяти мак»). Та й сама традиція благословення маку ніяк не пов’язана з мучениками Маккавеєвими і з’явилася на багато століть пізніше, аніж жили та виявили подвиг віри шановані нині святі.
Ці старозавітні сповідники істини жили за часів правління жорстокого царя Антіоха, який гоніннями й покараннями намагався змусити євреїв відступитися від приписів Закону Божого. Якось його прислужники схопили одного з перших книжників, священника на ім’я Єлеазар, прославленого своєю мудрістю і побожністю. Передання оповідає, що він був одним із 72 перекладачів Писання з єврейської на грецьку мову для царя Єгипетського Птолемея. Єлеазара змушували порушити Закон Божий, щоби через його приклад спонукати до такого ж інших, але він свідомо пішов на смертні муки.
Після того схопили сімох братів разом із матір’ю. Оскільки вони належали до знатного роду, то їх відправили до самого царя в Антіохію. Як не тиснув жорстокий цар, але брати пам’ятали настанови свого вчителя, ніяк не погоджувались порушити приписи Закону, не підкорилися царю і були непохитні у благочесті. За це їх віддали на страшні муки, вбиваючи одного за другим на очах у матері. Не витримало її серце, і біля тіл своїх синів віддала і вона Богові душу. Братів звали Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім та Маркел, їхню матір – Соломонія.
Подвиг братів Маккавеєвих не лишився марним, він надихнув послідовників на повстання проти безбожного царя, яке завершилось успіхом і перемогою. А сам цар Антіох захворів на жахливу хворобу і помер лихою смертю, утвердивши перед усіма думку про справедливий суд Божий для тиранів і гонителів.
https://www.facebook.com/share/p/XM4ostCQbtM6j5GT/?mibextid=WC7FNe
https://www.facebook.com/share/p/9vR2x27u4FAVQbpS/?mibextid=WC7FNe
https://www.facebook.com/share/p/wDPrpLCtzkkkp1s5/?mibextid=WC7FNe
Інші записи
АНОНС
