«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо!»
Митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф очолив сьогоднішнє вечірнє Богослужіння з винесенням чесних древ животворчого Хреста Господного. Високопреосвященнійшому владиці співслужисло духовенство нашого Свято-Троїцького кафедрального собору.
Уже завтра, у день свята Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього, розпочинається Успенський піст. Це єдиний піст у церковному році, який присвячений Пречистій Діві Марії. Ним ми готуємо себе до одного з найбільших Богородичних свят. Перші згадки про Успенський піст знаходимо в джерелах ІХ століття. У Візантії він набув поширення у Х – ХІ століттях. А Константинопольський Собор 1166 року остаточно затвердив його двотижневу тривалість.
Триває Успенський піст до 14 серпня включно. Це найкоротший із багатоденних постів у Богослужбовому році. За суворістю він подібний до Великого посту. Традиційно під час Успенського посту вірні мають відмовитися від споживання м’ясних, рибних і молочних страв.
«Про піст Пресвятої Богородиці слід знати: В піст Святої Владичиці нашої Богородиці Успіння 15 днів, крім Преображення Христового, постимо до 9-ої години дня. Понеділок, середу і пʼятницю – сухоядіння; і творимо поклони, також перед Причастям. У вівторок і четвер варена їжа без олії. А в суботу і Неділю варена їжа з олією, і пʼємо вино; рибу ж не їмо до Успіння Пресвятої Богородиці, окрім Преображення Христового (6 серпня) коли їмо рибу, двічі на день» (Типікон, гл. 33).
Але варто пам’ятати, що піст – це дуже важливий, насамперед, духовний подвиг, який має бути свідомим і вільним вибором кожної людини, без примусу чи загрози. Це не дієта і не обмеження самі по собі. Першочергово піст є часом, коли людина обмежує себе духовно й тілесно, стримуючись від гріхів, опираючись пристрастям, привчає душу керувати тілом, а не тіло – душею, а також це невичерпні можливості для змін на краще.
Саме тому у ці два тижні посту необхідно зосередитися на духовному, молитовному очищенні, утримуватись від спокус, гніву та пристрастей, зосереджуватися на вдосконаленні у чеснотах та покаянні – аби спрямувати все найкраще в собі на гідні вчинки та діяльну любов до ближніх.
Святий Симеон Солунський про цей особливий духовний період для християн пише так: «Піст у серпні заснований на честь Матері Божого Слова, Яка, пізнавши Своє преставлення, як завжди подвизалася і постила за нас, хоч, будучи святою і непорочною, і не мала потреби в пості; так особливо Вона молилася за нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього, і коли Її блаженна душа мала через Божественного Духа з’єднатися з Її Сином. А тому й ми маємо постити й оспівувати Її, наслідувати Її життя і тим просити Її молитися за нас».
Святитель Іоан Золотоустий писав: «Помиляється той, хто вважає, що піст лише полягає в утриманні від їжі. Піст – віддалення від зла, приборкання язика, звільнення від гніву, приборкання похотей, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення. Піст – знищення смерті і звільнення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжене їжею, воно не приймає хвороб, але стає легким, зміцнюється для прийняття дарів. Ті хто постять, знають, як піст приборкує бажання. А ті, кому траплялося випробовувати це на ділі, підтвердять, що він пом’якшує вдачу, пригнічує гнів, стримує пориви серця, бадьорить розум, приносить спокій душі, полегшує тіло, усуває непомірність. Нехай постять не самі уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Молитви здійснюються з увагою особливо під час посту, тому що тоді думка буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень. Ти постиш? Нагодуй голодних, напій спраглих, відвідай хворих, не забудь ув’язнених у темниці, пожалій змучених, втіш скорботних; будь милосердний, лагідний, добрий, тихий, довготерпеливий, жалісливий, незлопам’ятний, благоговійний, побожний, щоб Бог прийняв і піст твій і в достатку дарував плоди покаяння».
Також завтра – свято Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього. За походженням цього свята стоять життєві реалії давніх літ. Справа в тому, що у столиці Візантії, в Константинополі (Царгороді), у зв’язку з поширеними в серпні хворобами та епідеміями, існувала благочестива традиція виносити з імператорської скарбниці дорогоцінний хрест з частками Хреста Господнього для всенародного поклоніння. Цю спасительну святиню носили хресними ходами вулицями міста, молячись про припинення хвороб і зцілення хворих людей.
Далеким від Церкви людям здається, що християни поклоняються хресту як знаряддю страти. Насправді це не так: хрест став для нас знаменням спасіння. Але не саме дерево отримало таку силу, і не знак хреста сам собою подає нам освячення і благословення. Сила хреста має джерело в жертві Спасителя, яку Він приніс, віддавши на розп’яття Своє тіло і проливши Свою кров. Через хресну жертву Спаситель відкрив нам Свою безмірну, безмежну любов, до повної самовіддачі. Тому з давних давен це колись принизливе знаряддя смерті стало знаменом життя вічного та спасіння від рабства.
Хрест символізує перетин Небесного і земного, сходження від землі до Неба, від тимчасового до вічного. Хрест знаменує собою споконвічну тайну заснування всесвіту. Знаменитий богослов і філософ святий Іоан Дамаскин писав: «Як чотири кінці хреста тримаються та з’єднуються його осердям, так і силою Божою тримається висота і глибина, довгота і широта, тобто все видиме і невидиме творіння».
Ми вшановуємо хрест, бо для нас це не знаряддя страти, але знак перемоги. Перемоги смирення над гординею, жертовної любові над самолюбством, правди над оманою, свободи над рабством. І в нинішній час кровопролитної війни проти нашого народу – Хрест Господній зміцнює нас у вірі в перемогу над російською імперією зла.
Тож нехай сила Хреста Господнього, благословенне знамення перемоги, буде на захист і допомогу нашим мужнім воїнам!
Інші записи
Парастас за спочилим протоієреєм Іоаном Мудрейком
