Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми всі живемо у важкі й темні часи війни. Ми боремось, аби вижити. Ми молимося і благаємо Господа про допомогу у нашій боротьбі з лютим ворогом. І на порозі нового року ми сповнені бажання миру, справедливості, перемоги добра над злом. Наші молитви – про закінчення війни, про зцілення ран нашого народу, про возз’єднання родин, про повернення наших захисників і захисниць живими та здоровими.
Всі знають, що в ніч з 31 грудня на 1 січня відзначають громадянське Новоліття, свято Нового року. Але за церковним календарем і в останній день грудня, і в перший день січня є багато визначних дат, про які теж варто було би нагадати та гідно їх відзначити.
31 грудня відзначаємо Віддання свята Різдва Христового, день вшанування памʼяті преподобної Меланії Римлянки, а також день памʼяті видатного святителя і церковного будівничого Петра Могили, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси, який свого часу був і архімандритом Лаври Печерської.
А 1 січня – велике свято Обрізання Господнього та наречення Богонемовляті імені Ісус. Той старозавітній обряд обрізання, як символ і прообраз новозавітного Таїнства Хрещення, звершувався на восьмий день після народження хлопчика, тоді ж йому давали й імʼя. А ще в цей день ми згадуємо памʼять видатного святителя, одного з небагатьох, кого Церква іменує Великим – святителя Василія Великого, вселенського вчителя. А також – памʼять преподобного Амфілохія Почаївського, нашого сучасника, який прожив непросте життя, сповнене тяжкими випробуваннями, війною й полоном, а потім обрав шлях чернецтва та присвятив своє життя Богові і людям, яких зцілював від різних хвороб. І вже 2 січня розпочинається передсвято Богоявлення.
Тож від усіх сердець повноти Православної Церкви України щиро бажаємо нашому українському народові у новому році досягти омріяної перемоги і миру!
Нехай цей рік стане роком, коли правда і мир будуть утверджені, щоби через це знову пізнали люди, що Господь Бог є, що Він діє в історії, Він сприяє добру і зупиняє та карає зло. Богу нашому слава на віки віків.
Кожна хвилина цього дня неухильно та впевнено наближає нас до нового умовного «порогу» нашого життя, до чергового календарного року. З якими силами, з якими думками, з якими почуттями на серці ми зробимо крок у рік наступний? Що очікуємо, чого бажаємо, на що сподіваємось? У кожного є свої мрії та задуми, але всі разом ми маємо спільну мрію, надію і побажання: ПЕРЕМОГИ І МИРУ!
2024 рік був для українців ще одним важким, болючим, небезпечним і сповненим втрат роком через принесену до нас російською імперією зла криваву війну. Тисячі з тих, хто разом з нами зустрічали минуле новоліття, наступне вже не зустрінуть. А ті, хто залишились – борються, кожен на своєму місці, докладаючи зусиль для наближення української перемоги. Адже ми всі зрозуміли: аби вижити – ми маємо перемогти. Бо не раз переконались: наш ворог на захоплених землях залишає лише руїни та смерть.
Наша боротьба продовжується, а це значить, що наш ворог, це зло – НЕ перемогло. І не переможе, доки ми будемо боротися. Ми загартовані і згуртовані, ми залишаємося сильними духом. Ми чітко розуміємо, за що і задля кого боремось.
Тож подякуймо Богові, що Він дає духовну силу в цей час тяжких випробувань. Дякуймо всім нашим воїнам-героям, приклад і жертва яких зміцнили й захистили нас. Дякуймо і бережімо кожного, хто поруч із нами та з ким нам боротися далі.
В новий, 2025-й рік від Різдва Христового, український народ входить зранений, але незламний, загартований випробуваннями, з відразою до зла і брехні, з любовʼю, з надію на Бога та з молитвою на вустах. Тож в новий рік – з Богом! І до Перемоги! Слава Богу за все!
Інші записи
Всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні другої неділі після Пʼятдесятниці, всіх святих землі Української
