У недільний день після свята Різдва Христового Церква нагадує нам про дві сумні події – про втечу Діви Марії з Богонемовлям та праведного Йосифа до Єгипту та про жорстоке винищення дітей у Вифлеємі та околицях за наказом царя Ірода. Посеред радості, яку ми маємо, згадуючи і прославляючи народження Спасителя, з Євангелія ми чуємо про біль, кровопролиття і страждання від дії зла. Нині, в час невимовних страждань, принесених на нашу землю новітнім Іродом та його озлобленими слугами, ці спогади безпосередньо відлунюють болем в наших душах.
Перебуваючи у цих важких обставинах війни, не будемо занепадати духом і зневірюватися, але нехай приклад переможного смирення Сина Божого надихає нас. Скільки би не тривало тимчасове торжество зла – меч Божого правосуддя покарає його. Всякий нерозкаяний злочинець, як і давній Ірод, зазнає осудження. А кожен, хто потерпів невинні страждання – отримає винагороду від Праведного Судді, Який і Сам страждав несправедливо.
Також сьогодні – царя Давида.
Після смерті царя Саула царем єврейським став Давид, син Єсея. Він був найкращим з усіх єврейських царів. Непохитно вірив у Бога істинного та намагався виконувати Його волю. Дуже багато переслідувань зазнав він від Саула та інших ворогів, але не озлоблювався, не підняв руки на Саула як на помазаника Божого, а всю надію покладав на Бога, і Господь визволяв його від усіх ворогів.
У 18 років він прославився та заслужив загальну любов народу. На землю Ізраїлеву напали филистимляни. Велетень Голіаф викликав на поєдинок ізраїльтянина. Давид, що приніс на поле битви їжу братам-воїнам, без зброї переміг Голіафа: камінь, влучно ударив у лоба велетня з такою силою, що Голіаф упав і не встав. Саул, цар Ізраїля, поставив Давида тисячником. І на цій посаді Давид чинив у всіх справах розсудливо, чим і заслужив ще більшу любов народу.
Давид був лагідним і благочестивим. Але траплялося Давидові впадати й у великі гріхи. Тоді він до глибини серця розкаювався в них, сльозами омивав ночами ложе своє, й після дедалі кращав і ще більше любив Бога.
Одного разу під вечір цар Давид прогулювався на даху царського дому та побачив дуже красиву молоду жінку. Давид забажав мати її своєю дружиною. Він дізнався, що цю жінку звуть Вірсавія і вона дружина Урії Хеттеянина. Урія ж у цей час був на війні (війна тоді була з аммонитянами). У Давида виникло сильне бажання, щоб Урія помер. Цього злого, гріховного бажання цар не переборов у собі та наказав начальникові війська поставити Урію під час битви на небезпечний напрямок так, щоб його вбили. Давидове бажання було виконане. Вірсавія, довідавшись про чоловікову смерть, плакала за ним.
Після цього цар Давид послав за нею і взяв її в дім свій, і стала вона його дружиною. Незабаром у Вірсавії народився син, а Давид і не звертав уваги на те, що він учинив великий гріх перед Богом. Тоді, за велінням Божим, прийшов до царя Давида пророк Нафан і після розмови з ним, Давид збагнув, яке зло він учинив, і глибоко покаявся. Він зі сльозами молився Богу, постився, лежачи на землі.
Великим був гріх Давида, але каяття його було щирим та великим. І Бог простив його. За час свого каяття цар Давид написав покаянну молитву-пісню (50-й псалом), яка є зразком каяття. За велику віру, лагідність та послух Господь благословив царя Давида і його царювання та допомагав йому в усьому.
Давид завоював місто Єрусалим і зробив його столицею царства єврейського. Замість застарілої Мойсеєвої скинії він поставив у Єрусалимі нову скинію та врочисто переніс у неї ковчег завіту.
Давид написав багато священних пісень, або псалмів, які він співав у молитві Богу, граючи на гуслях чи інших музичних інструментах. У цих піснях-молитвах Давид закликав Бога, каявся у своїх гріхах перед Ним, оспівував велич Божу та передрікав пришестя Христове і страждання, яких зазнає Христос за нас. Тому свята Церква називає царя Давида псалмоспівцем і пророком.
Давид царював сорок років і помер у глибокій старості. Він ще за свого життя призначив наступником сина свого Соломона. Первосвященик Садок і пророк Божий Нафан помазали його на царство. Перед смертю Давид заповів Соломонові, щоб він обов’язково спорудив храм Божий.
Інші записи
