ВЕЧІРНЄ БОГОСЛУЖІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДИМИТРІВСЬКОЇ ПОМИНАЛЬНОЇ СУБОТИ
Свята Православна Церква щодня молиться як за живих, так і за померлих, які, закінчивши земне, тимчасове життя, перейшли в інше – вічне життя. Ми, православні християни, молимося за померлих від самого заснування Церкви Христової. Чому? Маючи віру в безсмертя душі, у воскресіння після смерті, ми знаємо, що молитва за померлих – найкращий вияв християнської любові до своїх ближніх, до людей, які відійшли у вічність.
На відміну від батьківських субот Мʼясопусної і Троїцької, що мають загальноцерковне значення, про Димитрівську суботу Типікон замовчує, оскільки вона є благочестивим встановленням наших предків.
Рання заупокійної суботи є особливою, оскільки містить в собі заупокійні елементи, які часто можна почути у відправі Парастасу. Священнослужителі виходять до поминальних приношень і тоді, особливим чином, співається 17-а кафизма. Її називають заупокійною, адже вона є для покійних підтвердженням їх надії на Воскресіння і життя вічне, а для нас – живих, котрі сумують за померлими, – втіху, адже розлука обов’язково закінчиться Воскресінням. В середині кафизми та на її завершення виголошуються заупокійні ектенії, в яких поіменно згадуємо наших померлих рідних і близьких. Після 6-ї пісні канону замість звичайної малої ектенії також виголошується заупокійна ектенія з поіменним поминанням, після якої урочисто і, водночас, скорботно звучить заупокійний кондак: “Зі святими упокой, Христе, душі рабів Твоїх, де немає хвороби, ні скорботи, ні зітхання, але життя безкінечне“.
Рішенням Священного Синоду Православної Церкви України Журнал Nº24 від 21 серпня 2020 року визначили підставами для Дмитрівської поминальної суботи – звершення поминання всіх від віку спочилих отців, братів і сестер наших у суботу напередодні дня памʼяті святого великомученика Димитрія Солунського 26 жовтня згадування памʼяті всіх, в Україні голодом заморених, вбитих під час Революції гідності та загиблих внаслідок агресії Російської Федерації на Сході України.
Ця поминальна субота є батьківською. Ми молимося не лише за власних спочилих батьків, але й за всіх померлих рідних та близьких, хто відійшов із цього земного життя до прабатьків. Димитрівською ця субота іменується тому, що відзначається напередодні дня вшанування пам՚яті великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня).
Православну традицію Димитрівської поминальної суботи дослідники пов’язують зі слов’янськими просвітителями та проповідниками християнства, творцями слов’янської абетки, першими перекладачами богослужбових книг на слов’янську мову, святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм.
Як вважають дослідники, саме ці святі брати пов’язали християнізацію давнього слов’янського поминального дня з пам’яттю святого Димитрія Солунського, який був одним із найбільш шанованих святих у їх рідному місті – Солуні (сучасне м. Салоніки, Греція). Свою просвітницьку діяльність Кирило і Мефодій звершували у другій половині ІХ століття. А з виникненням Київської Митрополії традиція поминати померлих у суботу напередодні дня вшанування пам’яті святого Димитрія Солунського вже була відома за монастирськими «Обіходниками».
Сучасна церковна традиція поминання спочилих у Димитрівську поминальну суботу містить кілька поминальних богослужінь: ввечері п’ятниці у храмах звершується особлива заупокійна служба – Парастас, а в суботу вранці служитиметься Божественна літургія із піднесенням заупокійних прохань, а після неї – Панахида.
Також прийнято подавати записки з іменами спочилих рідних та близьких, які зачитуються священнослужителями під час заупокійного богослужіння. Традиційно вірні в цей день приносять до храму поживу для нужденних, чинять діла милосердя.
Тож в цю особливу поминальну суботу приходьте до наших храмів на богослужіння, згадайте імена спочилих рідних, близьких, знайомих і всіх, кого належить помʼянути, попросіть у Господа простити їхні гріхи вільні й невільні та упокоїти їхні душі там, де немає ні недуги, ні скорботи, ні зітхання, але є життя вічне. Амінь.
Інші записи
АНОНС
