Вечірнє Богослужіння у церкві «Святих Рівноапостольних Костянтина і Олени»

АКАФІСТ ДО ВСЕЦАРИЦІ

Сьогодні Православна Церква України вшановує пам’ять відданих послідовників Христа, життя яких є прикладом жертовності та самозречення – апостола з дванадцятьох Варфоломія та апостола з семидесяти Варнаву. Свої життя, сповнені подвижницької праці, покровительства тим, хто його потребує, любові до ближніх, вони присвятили служінню Істині та проповідуванню Слова Божого серед народів.

Святий апостол Варфоломій був родом з Кани Галілейської, де Господь Ісус Христос сотворив Своє перше чудо, перетворивши воду на вино. Цікаво, що у Священному Писанні та Книзі Діянь описане життя та подвижництво апостола під іменем Нафанаїл, а Варфоломій – як вважають деякі екзегети – його друге ім’я, що перекладається з арамейської як син Фалмая.

Святого Варфоломія привів до Господа апостол Филип із Вифсаїди. Попри численні перешкоди та страждання, проповідь святого Варфоломія прозвучала у містах Малої Азії, Індії та Вірменії. Господь Ісус Христос побачив у ньому «справжнього ізраїльтянина, в якому немає лукавства» (Ін. 1:48).

Після зішестя Святого Духа в день П’ятдесятниці йому та апостолу Филипу випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії. Благовіствуючи, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. Проходячи містами Сирії та Мізії, вони зазнали багато скорбот. В одному з селищ вони зустрілися з апостолом Іоаном Богословом і разом вирушили у Фригію. У місті Єраполі силою молитов вони знищили величезну єхидну, якій язичники вклонялися як божеству. Святі апостоли Варфоломій та Филип свою проповідь підтверджували багатьма зціленнями та знаменнями. За християнську віру апостол поніс мученицьку смерть на хресті.

Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію до міста Дари. Коли в 574 році містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола й пішли до берегів Чорного моря. Але бачачи, що вороги їх наздоганяють, люди були змушені опустити раку в море. Силою Божою рака з мощами святого апостола чудесно приплила до острова Ліпарі. У IX столітті після взяття острова арабами святі мощі християни перенесли в Неаполітанське місто Беневенто, а в X столітті частину їх перенесли до Риму.

Про святого апостола Варнаву в Священному Писанні згадується так: «Iосiя, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кiпрянин, у якого була своя земля, принiс грошi й поклав до нiг апостолiв» (Діян. 4:36-37). Почувши проповідь Христа у Єрусалимі, увірував, скрізь слідував за Ним, став свідком багатьох чудес і був удостоєний апостольського покликання в числі обраних Христом семидесяти учнів.

Коли незадовго перед стражданнями Спасителя частина учнів покинули Христа, апостол Варнава залишився вірним Йому. Своє ім’я – «син утіхи» – він отримав, бо був наділений особливим даром утішати скорботних, а також за його гарячу любов до Христа та щедрі пожертви. Святий Варнава проповідував Слово Боже в Малій Азії та на Кіпрі.

Освіту він одержав у Єрусалимі, виховуючись разом зі своїм другом і однолітком Савлом (апостол Павлом) у знаменитого в той час законоучителя Гамаліїла. Він був благочестивий, часто відвідував храм, строго дотримувався постів, зберігав себе від юнацьких захоплень. Він перший з апостолів відправився для проповіді в Італію, був у Римі й заснував єпископський престол у Медіолані (Мілані).

Після повернення на Кіпр Варнава продовжував проповідь про Христа Спасителя, юдеї після довгих тортур побили його камінням. Потім, розклавши багаття, кинули на нього тіло святого апостола для спалення, щоб знищити його безвісти. Але вогонь не зашкодив, мощі було таємно поховано християнами в печері.

Відповідно до переказів, на груди йому поклали переписане його власною рукою Євангеліє від Матфея. У місці, де були поховані його нетлінні мощі, почали відбуватися чудесні зцілення і Кіпрська Церква вшановує його як свого засновника.

Згадуючи святих апостолів Варфоломія і Варнави, берімо з них приклад істинного щирого служіння й непохитної віри та втілюймо заповіді Христа у своєму житті!