Сьогодні із запаленими лампадами та свічками в нашому соборі лунало вечірнє Богослужіння з акафістом до преподобних Іова та Феодосія Манявських, яке очолював ієрей Михаїл Плаксій.
У поглядах людей, які збираються на молитву, можна побачити страх, смуток, розпач… Можна відчути той біль, який кожен тримає, ті переживання, які кожен має. І здається, що темрява та холод не відступають, а навпаки — збільшуються. Відсутність світла, нерозуміння та невизначеність щодо майбутнього, постійні ворожі обстріли, тривожність, втрата рідних і близьких — це сьогоднішні реалії кожного українця.
У такі часи, коли темрява обрушується на наші домівки, в умовах сьогодення, нам потрібно не забувати та памʼятати про те невидиме світло, яке не гасне — це те, що непохитно стоїть серед бурі — наша віра. Це також і надія, яка дає силу триматися навіть тоді, коли здається, що навколо лише суцільна темрява; це віра в те, що ми не самотні, що кожна наша хвилина не проходить без Божої присутності. Це світло віри та надії, яке горить у наших серцях. Світло, яке ніхто не здатний загасити.
Ворог намагається зламати наш дух, але пам’ятаймо: ніхто та ніщо не здатне зламати націю, яка має віру, націю, яка тримається разом. Апостол Павло говорив: «Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї; нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені» (2 Кор. 4:8-9), «Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Рим. 8:31).
Тому важливо зберігати в серці віру та надію. Вірмо в краще та надіймося на те, що це краще неодмінно настане. Молімося та підтримуймо один одного. Разом ми все подолаємо, бо з нами Бог і за нами правда!






