Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні Похвали Пресвятої Богородиці (суботи акафістної). Мале повечірʼя та Хресна дорога, які звершив протоієрей протоієрей Роман Василиків; а також Рання з акафістом до Пресвятої Богородиці, яку очолив настоятель собору протоієрей Іван Телятинський. Отцю Івану співслужило духовенство собору: протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, і протодиякон Петро Стецюк. Протодиякон-псаломщик Микола Повх і дяк-регент Олег Луцан прикрасили вечірнє Богослужіння своїм співом.
Ми, дорогі брати та сестри у Христі, не раз запитуємо себе, чому серед християн так високо та благоговійно вшановується Пресвята Богородиця? Що є джерелом цієї особливої любові та пошани, яка проходить крізь віки й об’єднує вірних у спільній молитві?
Постать Діви Марії відкривається нам не лише як історичний образ, а передусім як жива відповідь людини на поклик Божий. Вона стала Тією, Яка зуміла прийняти волю Творця з повною довірою та смиренням — без страху перед невідомим майбутнім. У Її словах і вчинку згоди стати Матірʼю Месії поєдналися людська свобода та Божий задум, і саме це є прикладом для кожного з нас.
Ми шануємо Пресвяту Богородицю не тільки тому, що Вона стала Матір’ю Спасителя, але й тому, що Вона показала шлях істинної віри — глибокої, не показної, але непохитної. У цьому Її велич та Її близькість до кожної людини. Вона є прикладом чистоти серця, покори та любові, яка не шукає свого, але віддає себе повністю. Саме тому ми звертаємося до Неї в молитвах, довіряємо Їй свої радості й скорботи, відчуваючи Її материнське заступництво та підтримку.
Особливо глибоко ця пошана відчувається в історії нашого українського народу. У часи випробувань, воєн, втрат і поневолення люди звертали свої молитви до Богородиці, як до Небесної Матері та Заступниці. Її образ супроводжував наш народ у найтемніші періоди історії, даючи надію, укріплюючи дух і нагадуючи, що навіть у стражданні Бог не залишає Своїх дітей.
Сьогодні, коли ми з кожним днем наближаємося до світлого свята Великодня, ми ще глибше усвідомлюємо цей зв’язок. Адже шлях до Воскресіння проходить через жертву та біль, які пережила і Пресвята Богородиця разом зі Своїм Сином. Вона стоїть поруч із нами і в наших стражданнях, і в нашій надії на оновлення життя.
Тож будемо довіряти Богові нашому так само, як довірилася Йому Пресвята Діва. І тоді, так само, як Вона, побачимо у належний час здійснення обітниць Божих і перемогу над злом. Нехай Пресвята Богородиця буде для нас прикладом незламної надії та любові, яка веде до світла Воскресіння.
Інші записи
