Сьогодні Православна Церква України вшановує памʼять святої великомучениці Варвари, частиці святих нетлінних мощей якої зберігаються у Свято-Троїцькому кафедральному соборі.
Варвара народилась в III столітті на території Нікомедії в заможній родині язичника Діоскора, але відмовилася від матеріального достатку на користь віри в Христа Спасителя.
Вважаючи, що ніхто не гідний бачити її красу, батько побудував високу вежу та замкнув у ній дочку. Матір святої Варвари померла рано, тому Діоскор довірив виховання дочки служницям, серед яких були християнки.
Батько намагався видати дочку заміж, але вона відмовлялася від усіх пропозицій. Великомучениця Варвара прийняла християнство та обітницю цноти таємно, а після того, як вона відкрила таємницю батькові, він віддав свою дочку у вʼязницю на жорстокі тортури.
Щоб уникнути шлюбу, Варвара молилася про допомогу, і раптова блискавка заблокувала її вікно, залишаючи зазначений слід у вигляді хреста.
Зрештою, за відмову відріктися від християнства, святу великомученицю Варвару було засуджено на страту за свою віру, проте навіть перед обличчям смерті свята не відмовилася від своєї віри.
Батько узявся сам виконати вирок і відтяв мечем голову доньки. За цей вчинок на шляху додому його вдарила блискавка, а свята Варвара стала символом стійкості перед випробуваннями, а також заступницею у скрутних ситуаціях і покровителькою тих, хто шукає сили в зміцненні та непохитності у вірі.
Запрошуємо долучатись до акафісту Варварі, який відбувається щопʼятниці перед образом великомучениці о 15:00 у Свято-Троїцькому кафедральному соборі.
Величаємо тебе, страстотерпице Христова свята великомученице Варваро, і шануємо чесні страждання твої, їх же за Христа перетерпіла єси!
Пісня про вмц. Варвару
Можна співати на мелодію відомої колядки, з якої пісня й перероблена. Приспів взято з акафісту
Святая Варвара
Церкву збудувала.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
Церкву збудувала
З трьома куполами.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
З трьома куполами,
З трьома віконцями.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
А перше віконце
Є на славу Отчу.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
А друге віконце
Є на славу Сина.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
А третє ж віконце
Є на славу Духа.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
А за тую славу
Муки потерпіла.
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
Святая Варваро,
Молися за нами!
Радуйся! Радуйся, Варваро,
Невісто Христова,
Варваро прекрасна!
Також сьогодні — преподобного Іоана Дамаскина, який народився близько 680 року в столиці Сирії Дамаску, у християнській родині (звідси і походить його ім’я, з яким він увійшов до історії Церкви — «Дамаскин», Ἰωάννης ὁ Δαμασκηνός).
Його батько, Сергій Мансур, був скарбником при дворі халіфа. В Іоана був прийомний брат, осиротілий отрок Косма, якого Сергій прийняв до себе в дім. Коли діти підросли, Сергій подбав про їхню освіту. На дамаському невільничому ринку викупив він із полону вченого ченця Косму з Калабрії та доручив йому вчити дітей. Хлопчики виявили незвичайні здібності та легко освоїли курс світських і духовних наук. Після смерті батька Іоан отримав при дворі посаду міністра та градоправителя.
У той час у Візантії виникла та швидко поширювалася єресь іконоборства, підтримувана імператором Львом III Ісавром (717-741). Ставши на захист православного іконошанування, Іоан написав три трактати «Проти тих, хто засуджує святі ікони».
Мудрі Богонатхненні писання Іоана розлютили імператора. Але оскільки автор їх не був візантійським підданим, його не можна було ні ув’язнити, ні стратити.
Тоді імператор вдався до наклепу. За його наказом від імені Іоана було складено підроблений лист, у якому дамаський міністр начебто пропонував імператору свою допомогу в завоюванні сирійської столиці.
Цей лист і свою лицемірно-влесливу відповідь на нього Лев Ісавр відіслав халіфу. Той негайно наказав усунути Іоана з посади, відрубати йому кисть правої руки та повісити її на міській площі. Того ж дня надвечір Іоану повернули відрубану руку.
Преподобний став молитися Пресвятій Богородиці та просити зцілення. Заснувши, він побачив ікону Божої Матері та почув Її голос, який повідомив йому, що його зцілено, і водночас наказав невтомно працювати зціленою рукою. Прокинувшись, він побачив, що рука його неушкоджена. Саме з цього моменту з життя святого належить поява ікони Божої Матері «Троєручиця».
Дізнавшись про диво, що свідчило про невинність Іоана, халіф просив у нього вибачення та хотів повернути йому колишню посаду, але преподобний відмовився. Він роздав своє багатство та разом із названим братом і товаришем по вченню Космою вирушив до Єрусалима, де поступив простим послушником у монастир Сави Освяченого.
Нелегко було знайти йому духовного керівника. З монастирської братії на це погодився лише один дуже досвідчений старець, який став уміло виховувати в учневі дух слухняності та смирення. Перш за все старець заборонив Іоану писати, вважаючи, що успіхи на цьому терені стануть причиною гордині.
Одного разу в монастирі помер один з ченців, і брат покійного попросив Іоана написати що-небудь на втіху. Іоан довго відмовлявся, але з милосердя, поступившись проханням пригніченого горем, написав свої знамениті надгробні тропарі.
За цей непослух старець вигнав його зі своєї келії. Усі ченці почали просити за Іоана. Тоді старець доручив йому прибирати з монастиря нечистоти. Преподобний і тут явив зразок послуху. Через деякий час старцю у видінні було вказано Пречистою та Пресвятою Дівою Богородицею зняти заборону з письменства Іоана.
Про преподобного дізнався Єрусалимський патріарх, висвятив його на священика та зробив проповідником при своїй кафедрі. Але преподобний Іоан незабаром повернувся до Лаври преподобного Сави, де до кінця своїх днів проводив час у писанні духовних книг і церковних піснеспівів, і покинув монастир тільки для того, щоб викрити іконоборців на Константинопольському Соборі 754 року.
Його піддали тюремному ув’язненню та тортурам, але він усе переніс і з милості Божої залишився живий. Помер близько 780 року.
Інші записи
Всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні другої неділі після Пʼятдесятниці, всіх святих землі Української
