Великий четвер має особливе місце серед днів Страсного тижня. Цього дня Церква згадує Тайну вечерю Господа нашого Ісуса Христа з Його учнями, апостолами. На цій вечері Спасителем було встановлено головне церковне Таїнство – Таїнство Євхаристії, або Причастя.
Одразу зауважимо: Тайна вечеря не означає, що вона була якоюсь прихованою чи секретною. Її таємничість полягає в тому, що під час неї звершується для нас свята Таїна, стається незбагненне – хліб стає Тілом, а вино стає Кров’ю Христовою: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26: 26 – 28). Причастивши апостолів, Господь заповідав завжди звершувати це Таїнство. Таїнство Євхаристії звершувалось вже в перші віки християнства, звершується у нас нині та буде звершуватись до кінця віку.
Тайна вечеря була здійснена Спасителем за день до святкування старозавітної Пасхи. Юдеї святкували її на згадку про чудесний вихід ізраїльського народу з Єгипту, де вони перебували в рабстві протягом поколінь. Як і багато інших подій старозавітної історії, юдейська Пасха була прообразом новозавітного, істинного Великодня, вона готувала людей до прийняття справжнього спасіння від рабства гріха та смерті. Це спасіння мав принести людям Син Божий.
Тайна вечеря розпочалася з обряду омивання: Син Божий, Вчитель і Спаситель здійснює обряд, який традиційно виконували слуги: Він омиває апостолам ноги. Знявши з Себе верхній одяг, підперезавшись рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги Своїм ученикам і обтирати рушником. Апостол Петро здивувався і відмовлявся спочатку, адже Спаситель робив те, що традиційно виконували раби, але Ісус Христос, пояснив: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною… Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте» (Ін. 13: 8, 14 – 17). Таким чином, Він власним прикладом показав, що в Царстві Божому панує не земна слава чи звання, а любов, служіння і смирення.
Великий четвер – це і спомин про моління Спасителя в саду Гефсиманському про чашу: «І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26: 39). І також відбувається зрада Іуди, який поцілунком видає Христа в руки ворогів, відправляючи Його на людське судилище і хресну смерть.
Про дві чаші Спасителя ми згадуємо у Великий четвер. Дві чаші, два вічні символи. Одна чаша, яку подав Спаситель Своїм учням на Тайній вечері. Друга – прийнята Ним у Гефсиманському саду. Одна чаша єднання, інша – страждань. Одна приносить спасіння, інша провіщає смерть. Одну чашу Син Божий дав усім нам, іншу – залишив для Себе і випив її сповна…
У першому випадку йдеться про євхаристійну чашу, бо саме під час Тайної вечері Господь установив головне Таїнство Церкви – Євхаристію, або Причастя. Причастя – саме слово говорить нам про те, що в цьому Таїнстві ми стаємо «частинками» єдиного, долучаємось до більшого. Це «чаша» нашого єднання у Христі.
Друга чаша символічно постає перед нами під час гіркої молитви Ісуса Христа в саду Гефсиманському, напередодні зради Спасителя Іудою. Це гірка чаша зради, випробувань, страждань, болі. І Син Божий за волею Отця заради всіх нас випив її до дна.
Донині євхаристійна чаша єднає християн світу, саме в цьому Таїнстві відбувається благодатне єднання людини з Богом в усьому її єстві – єднання духовне і єднання фізичне. Без Євхаристії не може бути Церкви. Невипадково апостол говорить, що Церква – це тіло Христове. Це не просто організація, це боголюдський організм. І щоби зберігати живу єдність з ним, ми і беремо участь у Тайній вечері – яка містичним чином перевищує все тимчасове, людське, зрозуміле. Причащаючись Тіла і Крові Христових, ми не повторюємо Тайної вечері, ми її продовжуємо.
Тоді, під час Тайної вечері, апостоли поруч з Ісусом Христом не були єдиними, вони сперечалися: за місце поруч Спасителя, за те, хто з них має вважатися за більшого, за те, хто з них Його зрадить… Але Господь всіх покликав до чаші причастя. Євхаристія – це справжні ліки від розділення, і вони нам всім зараз дуже потрібні. Аби єднатися навколо правди, і разом, зміцнені духовно і тілесно, протистояти ворогу невидимому – темному духу злоби, та ворогу видимому – чужинцям, які прийшли з бажанням знищити нас.
У ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР увечері також звершується послідування Святих і Спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Під час цієї служби читаються дванадцять Євангелій, тобто 12 уривків зі всіх чотирьох Євангелій, де йдеться про страждання Христа перед розп’яттям, починаючи з останньої бесіди Його з учнями за Таємною Вечерею і закінчуючи похованням Його в саду Йосифа Аримафейського і приставленням військової сторожі до Його гробу. Під час читання Євангелій всі, хто моляться, стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку, те, що слава і велич не залишили Господа і під час Його страждань, а з другого боку — гарячу любов до свого Спасителя.
https://www.facebook.com/share/p/CYrrJkzLNfWtwtEk/?mibextid=WC7FNe
https://www.facebook.com/share/p/gFHmjXduo2oww3Y9/?mibextid=WC7FNe
https://www.facebook.com/share/p/yUZzyFhPECLqnE13/?mibextid=WC7FNe
Інші записи
Вечірнє Богослужіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі
