Владика митрополит Іоасаф очолив Єрусалимську ранню у Свято-Троїцькому кафедральному соборі

18 квітня 2025 року Владика митрополит Іоасаф о 19:00 очолив Єрусалимську ранню у Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківськ.

У Страсну п’ятницю перед Світлим Христовим Воскресінням усі християни відзначають одне з найбільш скорботних днів у церковному календарному році, оскільки саме в цей день згадуються страждання та смерть Спасителя нашого Ісуса Христа.

Велика п’ятниця є днем суворого посту. Ця подія готує віруючих до майбутнього Воскресіння Христового, тобто до Великодня.

Зло перемогло, умертвивши на хресті Сина Божого. Але Христос, коли помер, то умертвив саму смерть, зруйнував ворота пекла, розбив кайдани вічного рабства. І цим показав, що всяке зло та неправда не будуть мати силу навічно. Бо камінь біля дверей гробу може закрити тіло Месії під землею – але не може у місці смерті утримати Життєдавця, Який на третій день вийде з гробу. Вийде переможцем – хоч як би злочинці не намагалися стерегти вхід до гробниці, ставлячи вартових і прикладаючи до входу печать.

Плащаниця – полотно, яким було обгорнуте тіло Ісуса Христа, коли Його покладено до гробу. Нині у Богослужбовій практиці використовується плащаниця у вигляді прямокутного покрову, виготовленого зазвичай з тканини, на якій вишитий або фарбами відтворений образ знятого з Хреста тіла Спасителя.

Також на плащаниці зазвичай зображають Богородицю, Йосифа з Аримафеї, який «прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений» (Лк. 23: 52 – 53), і побожних жінок, які брали участь у похороні Ісуса Христа. По периметру плащаниці вишиті слова тропаря Великої п’ятниці: «Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав».

У Страсну п’ятницю на середину храму, за звичаєм після опівдня, виносять святу плащаницю із зображенням Господа нашого Ісуса Христа, Який лежить у гробі. Після виносу плащаниці читається канон «Плач Божої Матері». «Горе мені, Чадо моє, горе мені, Світе мій», – скорботно тужить Церква від імені Пресвятої Богородиці, споглядаючи жах Страсних днів. Звершуючи молитовний чин погребіння над плащаницею, ми поділяємо глибокий сум і плач Богородиці, ми уподібнюємося до праведних Йосифа та Никодима, які до гробу кладуть Того, Хто в руці Своїй тримає весь світ.

У утрені Великої суботи після славослів’я під час співу «Святий Боже…» священнослужителі на спомин про зішестя Господа нашого Ісуса Христа в пекло та перемогу Його над смертю виносять з храму плащаницю. Коли її заносять до храму, то підносять до відчинених царських врат на знак того, що Спаситель нерозлучно перебуває з Богом Отцем і що Він Своїми стражданнями та смертю знову відкрив нам двері до раю.

Через святу плащаницю, вшановуючи образ Христа, Якого, як померлого, ховають в гробниці, ми не лише поділяємо скорботу тих, хто оплакував тоді Спасителя. Плащаниця для нас є образом переможного смирення, який кличе кожного йти таким самим шляхом: взявши свій хрест, послідувати за Христом, щоби через смирення разом з Господом подолати зло.