Завтра – день вшанування пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира, у святому хрещенні Василія, та відзначення справді епохальної події, яку він звершив під час свого правління Київською державою: ми святкуємо День Хрещення Руси-України.
З цієї нагоди протоієрей Василій Гнип, якому співслужив протодиякон Петро Стецюк, звершив всенічне бдіння у нашому соборі. Також настоятель протоієрей Іван Телятинський, разом із протодияконом-псаломщиком Миколою Повхом, доповнили Богослужіння своїм співом.
1036 років тому ми духовно об’єдналися у православній вірі. Наші предки здійснили свій цивілізаційний вибір, обравши шлях християнських європейських держав. Прийняття Київською княжою державою християнства та утворення в результаті цієї події Київської Митрополії визначило наш подальший світоглядний та духовний шлях: наша держава, Україна-Русь, з X століття повноцінно стала частиною християнської Європи. Сьогодні ж ці важливі для нашого народу події ми відзначаємо у великій родині помісної Православної Церкви України, яка є правдивою канонічною правонаступницею давньої Київської Митрополії.
Цей вибір не був лише релігійним. Це був вибір цінностей, напряму для розвитку, моделі суспільства, де на перше місце вийшли гідність, любов, співчуття, свобода та світло правди. Ми не просто прийняли віру – ми вкорінили її у своїй мові, культурі, державності, у способі мислення та будівництві майбутнього.
Ця визначна дата – більше ніж нагадування про те, ким ми є, звідки походить наше коріння та на чому стоїмо. Адже народ, який втрачає зв’язок із власними витоками, втрачає й внутрішній орієнтир, а разом із ним – здатність протистояти зовнішнім впливам і викривленням. Але ми – спадкоємці глибокої й світлої традиції, яку покликані не лише пам’ятати, а й берегти й плекати.
Як і в минулі часи предки наші, стоїмо ми тепер на передньому краї боротьби за християнський світ. І в день цей святковий звертаємося до батька нашого Володимира, до нашого рівноапостольного володаря та просвітителя, і до всіх святих Руси-України: моліть Бога за Україну-Русь, за рідну вам землю, моліть Господа за нас, дітей ваших! Нехай за молитвами вашими наблизиться перемога над ворогами та неправдою їхньою, нехай скоро настане у всій Україні справедливий мир!
Сьогодні ж – святого благовірного князя Оскольда, першомученика Київського, у святому хрещенні Миколая.
Князь Оскольд народився приблизно у 30-х роках ІХ ст. і був по прямій лінії нащадком роду Києвичів – князівської династії, родоначальник якої – князь Кий, що заснував місто Київ. Очоливши ще зовсім молоду Київську державу, князь-язичник Оскольд вирішив піднести її міжнародний авторитет, подбати про її престиж і славу.
Коли з’явилася можливість проповіді Христової віри зрозумілою народові слов’янською мовою (давньоболгарська та давньоукраїнська мови були тоді значно більше подібними між собою, ніж нині болгарська та українська мови), християнство почало поширюватися швидкими темпами. Сприяло цьому також утворення на землях України Київської держави з центром у Києві, яка існувала вже в середині IX сторіччя, хоча початки її, очевидно, сягають у глибше минуле.
До Києва прибували не тільки купці, а й посланці володарів інших країн, ремісники і, вірогідно, християнські місіонери-проповідники. Руські війська ходили в походи за межі своєї країни і там неминуче зустрічалися з Христовою вірою.
Перше хрещення Руси відбулося за князя Оскольда. Він був сильним князем, добре відомим: і в сусідніх, і у віддаленіших країнах, зокрема у Візантії, на яку ходив чотири рази походами. Один із цих походів закінчився трагічно для воїнів Оскольда: його кораблі, що брали участь в облозі Царгорода, знищила раптова буря. Літописець приписує перемогу християн-греків над язичниками-русичами чудесному втручанню Божої Матері.
У це повірив, очевидно, і сам князь Оскольд і вирішив стати християнином, прийнявши ім’я Миколая. За грецькими джерелами, Оскольд охрестив також свій народ, хоча це хрещення не було всезагальним. Надто міцні були ще корені язичницької віри, надто велика відданість споконвічним віруванням, звичаям і традиціям. Але Христова віра мала з того часу в Русі міцний ґрунт і, можливо, власну церковну організацію.
Інші записи
АНОНС
