Настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив всеношне бдіння напередодні 16-ї неділі після Пʼятдесятниці, памʼяті святих отців VII Вселенського собору.
Отцю Івану співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Петро Стецюк.
Запрошуємо всіх на завтрашні Богослужіння в нашому соборі, які відбудуться таким чином:
07:30 РАННЯ БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
10:00 СОБОРНА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
12:00 Молебні: за недужих, за страждаючих від недуги пияцтва, за перемогу України (послідовно)
15:00 Акафіст подячний “Слава Богу за все”
17:30 Вечірня з акафістом до Ісуса Христа
Сьогодні, в день пам’яті святителя Мартина Милостивого, ми відзначаємо День капелана. І це невипадково, бо історія виникнення капеланства пов’язана саме з цим святим, який жив у IV столітті. Вона така: колись Мартин був вправним військовим офіцером, і одного разу, зустрівши жебрака, який замерзав, віддав йому половину свого плаща, який називали «капа» (лат. cappa).
Вночі уві сні йому явився Господь наш Ісус Христос, одягнений в його плащ, і подякував за милість і доброту. Через деякий час Мартин звільнився з військової служби і, отримавши єпископське благословення, з кількома колишніми військовими товаришами заклав перший пустинний монастир у Галлії (360 р). Згодом та половина плаща, «капа», стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм-шатро, який назвали «капелою» (лат. сapella), а відповідальність за неї ніс священник, якого називали «cappellanus» – капелан.
В нинішніх умовах війни серед усіх видів капеланства особливим є військове. Інститут військового капеланства для нашої держави не є чимось новим: історичні джерела засвідчують наявність духовних пастирів при військах княжої доби України-Руси, козаччини, у визвольних арміях ХХ століття, які ділили долю воїнів на полі бою, а часом в полоні чи ув’язненні.
І нині наші капелани – поруч зі своїм народом, у важкий час випробувань війною. «Бути поруч» – сутність їхнього служіння. Вони на фронті, бо там є в них велика потреба. Бо в тих жахливих умовах війни так потрібна нашим захисникам духовна підтримка, молитва, розрада, добре слово, які не дозволять потонути у вирі зла, смерті і несправедливості, які дозволять посеред страхіть війни залишитися Людиною.
Дорогі капелани! Можливо, ваше служіння не є так помітним тут, на відносно мирній території. Але воно є незамінним і дуже важливим там, де буквально щохвилини зустрічаються життя і смерть – на фронті під час обстрілів, кровопролиття, страху, люті… Ви є справжніми духовними воїнами, озброєними непохитною вірою в Господа, щирою любов’ю до людей, прагненням допомогти і полегшити життя іншим. Ваші старання знає і бачить Господь.
Нині, згідно до закону, військовий капелан – це офіційна посада для осіб офіцерського складу, які отримали мандат на право здійснення військової капеланської діяльності, уклали відповідний контракт про проходження військової служби та здійснюють військову капеланську діяльність у підрозділах Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань та Державної прикордонної служби України.
Окрім вищої богословської освіти, священнослужитель-капелан має пройти навчання за спеціальною програмою підготовки військових капеланів у відповідних вищих військових навчальних закладах ЗСУ, а також спеціальні курси на базі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
На сьогодні 202 священнослужителя ПЦУ призначені на штатні посади військових капеланів ЗСУ. Загалом у Збройних Силах зараз несуть службу 302 капелани. Тож, майже 70% всіх капеланів – від Православної Церкви України.
12 жовтня, в день пам’яті святителя Мартина Милостивого, який є покровителем капеланів і зразком капеланського служіння, ми підносимо сердечні молитви за наших священнослужителів-капеланів. Від великої родини нашої Церкви, від усієї громади вірних сердечно дякуємо нашим капеланам та їх побратимам з інших конфесій за те справді жертовне і вкрай важливе служіння, яке вони несуть в час цієї жорстокої війни пліч-о-пліч з нашими захисниками на фронті.
Озброєні любов՚ю, терпінням, покладаючись на волю Божу і на власну віру в Бога, вони знаходять сили лікувати душевні рани наших захисників, поділяти з ними біль непоправних втрат, не давати страху, розпачу і зневірі заволодіти їхнім серцем. В цьому – сенс і безмежна цінність їхнього служіння.
Чи є відмінність між священиком і капеланом? Така відмінність є, адже священник – це сан служителя Церкви, а капелан – це форма виконання священником свого покликання та обовʼязків у особливих умовах.
Священники – це служителі, які через Таїнство священства, через рукопокладання (грецькою мовою «хіротонія»), одержують особливий дар благодаті Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій. Священники (ієреї, пресвітери) – це другий, середній між дияконом та єпископом, ступінь церковної ієрархії. Священники можуть звершувати за даною їм благодаттю всі богослужіння і Таїнства (за винятком хіротонії нових священнослужителів, освячення мира й антимінсу – на це мають право лише особи в сані єпископа).
Капелан називається такий священнослужитель, який має богословську освіту, спеціальну підготовку і здійснює своє служіння для окремої спільноти, певних груп людей. Капелани можуть бути військові, медичні, пенітенціарні та інші. Військові капелани, окрім вищої богословської освіти, повинні також мати підтвердження навчання за спеціальною програмою у відповідних вищих військових навчальних закладах ЗСУ.
Капеланське служіння обумовлене особливостями місця і спільноти, для яких воно звершується. Якщо парафіяльний священник звершує служіння для громади, яка складається з дуже різних людей, то капелан – для загалом однорідної групи: для військових, для лікарів та хворих (медичний капелан), для увʼязнених (пенітенціарний).
Військові капелани в Україні стали по-особливому затребувані з початком війни яку у 2014 році розв’язала проти нас росія. Спочатку священники служили на передовій разом з українськими військовими на волонтерських засадах. Узаконили статус військового капелана в грудні 2021 року, а в березні 2022-го, вже під час повномасштабної війни, відповідний закон вступив в дію. Відтепер військовий капелан прирівнюється до військовослужбовця ЗСУ, Нацгвардії чи Державної прикордонної служби України.
Військовий капелан є представником певної релігійної організації чи конфесії у війську, але він надає духовну підтримку людям будь-якого віросповідання, не нав’язуючи іншим своїх релігійних поглядів, при цьому не відмовляючись від власних переконань. Капелан надає духовну підтримку всім, незалежно від їхньої віри чи навіть її відсутності.
Ці священнослужителі проходять особливу підготовку у сфері душпастирської опіки воїнів, вони мають бути відповідно психологічно підготовленими. До того ж, військові капелани звершують своє служіння в умовах, які дуже відрізняються від умов служіння звичайних священників. Паства військових капеланів – активна, фізично сильна, озброєна, часто перебуває у неспокійному, нестабільному душевному настрої.
Душпастирська опіка капелана – це не повчати, не вказати на щось, а вислухати, підтримати, встановити довірливі відносини, стати другом, побратимом.
Нехай Господь всіх вас оберігає і дарує сили, мужність і терпіння й надалі звершувати ваше велике служіння на благо людям і на славу Божу! Нехай Бог благословляє кожного із вас. З Богом – до перемоги!
Інші записи
