Всеношне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі напередодні 27-ї неділі після Пʼятдесятниці, після Різдва Христового

Настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив всеношне бдіння напередодні 27-ї неділі після Пʼятдесятниці, після Різдва Христового.

Отцю Івану співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, ієрей Іван Сандалович, протодиякон Петро Стецюк і протодиякон Михаїл Мельник.

Уже завтра Православна Церкви України вшановує памʼять святого преподобного Іова Манявського (Іоана Княгиницького), який народився у багатій шляхетській родині в 1550 році в м. Тисмениці, що на Івано-Франківщині.

Освіту здобув у монастирській школі в Уневі (Львівська область) та в Острозі, де був учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина, святий прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись ненадовго додому та роздавши все своє майно потребуючим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.

Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Афонській горі, де Господь звів його з подвижником Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Пізніше преподобний Іов повернувся зі Святої гори на Прикарпаття, де обновив згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, а вже згодом поселився в пустинному місці, де пізніше і заклав Манявський Скит.

Постановивши вести аскетичне життя пустельника, він відмовляється від запропонованого Львівським єпископом високого сану і приймає схиму та ім’я Іов. Деякий час преподобний Іов живе в Угорниках, де засновує Свято-Михайлівський монастир. Святий Іов Манявський багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Разом із братією, він твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв вірних у християнській вірі.

У 1620 році Манявський Скит, за стараннями преподобного Іова, одержав Ставропігійне право, що виводило його з-під юрисдикції місцевих єпископів й віддавало під безпосередню владу Константинопольського Патріарха.

Останні роки життя преподобний Іов жив у маленькій келії у лісі та проводив час на самоті у молитовному подвигу. Лише інколи великий подвижник переривав своє пустельницьке життя та відвідував сусідні монастирі, повчаючи братію побожному життю та дотриманню чистоти Православної віри. Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесню оселю та був похований у притворі соборного храму.