Всеношне бдіння напередодні славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра і Павла, віддання свята Пʼятдесятниці. Очолив вечірнє Богослужіння настоятель протоієрей Іоан Телятинський, а соборне духовенство: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Петро Стецюк – співслужили йому.
«Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною» (Ін. 21:17-19).
28 червня – день перенесення мощей мучеників, безсрібників та чудотворців Кира та Іоана (412)
Кир жив у III ст. в єгипетському місті Олександрії за часів правління імператора Діоклетіана, жорстокого гонителя християн. Він був побожним лікарем, який не брав жодної винагороди, а закликав людей не грішити, бо недуги часто є наслідком грішного життя. Згодом він вступив до монастиря в Аравії. Бог дав йому чудесний дар лікувати недужих молитвою.
У місті Едессе в той час жив воїн Іоан, благочестивий християнин. На початку гоніння, він прийшов в Єрусалим і почув про святого Кира, став його розшукувати, пішов в Александрію, потім в Аравію. Знайшовши святого Кира, Іоан всією душею прив’язався до нього і став його вірним послідовником.
Дізнавшись, що в Єгипті, в місті Канопе, схоплена християнка Афанасія з трьома юними дочками: Феоктисті – 15 років, Феодотії – 13 років і Євдоксії – 11 років, святі Кир та Іоан поспішили їм на допомогу. Вони відвідали їх у в’язниці і зміцнили в мужності перед майбутнім подвигом. Дізнавшись про це, правитель міста схопив святих Кира та Іоана і, переконавшись у їхньому твердому і безстрашному сповіданні віри у Христа, віддав їх страшним тортурам на очах Афанасії та її дочок. Потім невинним дівчатам і матері відрубали голови, а Кира та Іоана убили мечем.
Коли святі мученики, безсрібники та чудотворці Кир та Іоан прославили Христа мученицькою смертю, побожні християни поклали їхні святі мощі у церкві св. Марка. При мощах діялися численні чуда. Через сто років Александрійський патріарх Кирило переніс частину святих мощей з Канопа в єгипетське місто Мануфін, щоб їхнім вшановуванням відвернути людей від забобонних обрядів. Згодом у Мануфіні на честь Кира й Іоана збудували церкву. Пізніше їхні мощі були перенесені до Риму, а звідти до Мюнхена.
Також 28 червня – день вшанування чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця».
Історія чудотворної ікони Божої Матері пов’язана з долею великого церковного піснетворця і автора догматичних трактатів преподобного Іоана Дамаскіна. У VIII столітті, у період іконоборчої єресі, преподобний Іоан гаряче викривав єретиків, тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Іоан написав три трактати на захист шанування ікон і направив їх імператорові. Щоб перешкодити Іоану писати праці на захист ікон, імператор вдався до наклепів. Щоб зганьбити ім’я святого, який проживав в Дамаску та займав високу посаду при дворі дамаського халіфа, імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан ніби запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду.
Тільки ввечері святий Іоан випросив віддати йому свою руку. Приложивши кисть до відсіченої руки, Божий угодник впав на коліна перед іконою Божої Матері, довго із сльозами просив у Неї зцілення руки. Після сердечної молитви піснетворець задрімав і побачив у сонному видінні Саму Пресвяту Богородицю, Яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала без ліності трудитися на славу Господню. Прокинувшись, святий Іоан побачив, що кисть його приросла до пораненого місця і рука стала здоровою. Сповнений почуттям глибокої вдячності до Божої Матері за Її милість, написав пісню Богородиці «Тобою радується».
Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення, піснетворець приклав до нижньої частини ікони руку, виготовлену із срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця» (з інших джерел, преподобний сам домалював третю руку на іконі). Роздавши свій багатий маєток бідним, Іоан простим послушником вступив у Лавру преподобного Сави Освяченого, яка знаходилася біля Єрусалиму, і взяв із собою туди чудотворну ікону Богородиці. Тут «Троєручиця» перебувала біля п’яти століть.
На початку XIII століття по особливій милості Пресвятої Богородиці чудотворна ікона була подарована Лаврою святителю Сербському Саві і перенесена ним до себе на батьківщину. Під час нападу турків на Сербію (XIV століття) християни, бажаючи захистити святиню, доручили її опікуватися самій Цариці Небесній. Вони поклали святий образ на віслюка який без наглядача дійшов до Святої Гори Афон і зупинився біля воріт сербського Хіландарського монастиря. З великою духовною радістю ченці прийняли ікону і поставили її у вівтарі соборного храму.
Наприкінці XVIII століття в Хіландарі коли в обителі помер ігумен, обрання нового супроводжувалося різноголоссям. Зібравшись за звичаєм на ранню, братія помітила, що ікона «Троєручиця» стоїть не на своєму місці у вівтарі, а на ігуменському. Монахи повернули її у вівтар,але чудотворний образ знову і знову повертався на ігуменське місце. Братія нічого не розуміла, доки в обитель не прийшов всіма шанований старець-затворник, відкривши монахам волю Божої Матері. Небесна Владичиця,щоб припинити чвари, побажала Сама зайняти ігуменське місце і керувати монастирем. Під час набігу турків на Афон, Божа Мати неодноразово охороняла обитель від іновірців. Загарбники не раз були налякані видінням таємничої Жінки, Яка обходила навколо стін обителі, охороняючи хіландарських ченців.
Перед чудотворною іконою Божої Матері «Троєручиця» моляться під час душевного неспокою, хворобі рук, ніг, під час пожежі.
Інші записи
