В суботу, напередодні великого дванадесятого свята Входу Господнього до Єрусалиму, Православна Церква згадує ще одну важливу подію із земного життя Спасителя – подію воскресіння Ісусом Христом свого друга, чоловіка на ім’я Лазар. Саме тому в церковному календарі, цей день отримав назву Лазарева Субота.
Духовний зміст цього дня відображений у тропарі (богослужбовій молитві): “Загальне воскресіння перед Своїм стражданням запевняючи, з мертвих воскресив Ти Лазаря, Христе Боже. Тому ж і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерті: осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє”.
Перед величним святом Входу Господнього в Єрусалим Церква згадує про велике чудо, звершене Господом нашим Ісусом Христом – воскрешення праведного Лазаря «чотириденного» (який вже чотири дні як помер). Лазар був братом Марфи і Марії, він був гостинним господарем з Вифанії (передмістя Єрусалима), якого добре знав і любив Ісус Христос.
Під час Свого земного життя Спаситель часто відвідував дім Лазаря, називав його Своїм другом. Спаситель знав про те, що Лазар нездужав, і говорив, що «ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий» (Ін. 11: 4). Євангеліє від Іона оповідає, як одного дня Господь Ісус Христос сказав Своїм ученикам, що знову піде до Юдеї: «Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його» (Ін. 11: 11). Учні спочатку не зрозуміли, що Лазар помер, поки Спаситель прямо не сказав їм про це.
Прийшовши до Вифанії, побачивши горе сестер за померлим братом, Господь теж сповнився жалем і заплакав за своїм другом. А потім, прийшовши до місця поховання, підніс подячну молитву Отцю Небесному і воскресив померлого. Померлий чотири дні тому Лазар вийшов живим, оповитий поховальними пеленами. Багато хто тоді, побачивши це, увірували в Христа.
Богослови розглядають чудесне воскрешення праведного Лазаря як зримий символ влади Христа над життям і смертю, як запевнення для учнів-апостолів у майбутньому загальному воскресінні померлих. Явне для народу чудо воскресіння померлого Лазаря став для юдейської влади і фарисеїв останнім аргументом на користь негайної розправи над Спасителем: «Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом… З того дня змовились убити Його» (Ін. 11: 47 – 48, 53).
За Переданням, після свого воскресіння праведний Лазар прожив ще близько 30 років і упокоївся в сані єпископа міста Кітіон (це було стародавнє елліністичне місто на Кіпрі, нині – Ларнака). У ІХ столітті над гробницею святого Лазаря в м. Ларнака був збудований храм, який існує і донині, де зберігається більша частина мощей святого. Інша частина була перенесена до Константинополя, звідки була забрана до Франції під час захоплення міста хрестоносцями.
Чудо воскрешення праведного Лазаря пов’язане зі святом Входу Господнього в Єрусалим не лише нинішніми богослужбовими особливостями, а й подієво: коли Ісус Христос за шість днів до Пасхи знову прийшов у Вифанію в дім Лазаря, якого раніше воскресив, то «багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса. На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим» (Ін. 12: 9 – 10, 12: 12). Слава Богу за все!
https://www.facebook.com/share/SVjsHkQjVXKbrxZn/?mibextid=WC7FNe
https://www.facebook.com/share/p/Hgbq2rmAc2jfBwYX/?mibextid=WC7FNe
Інші записи
