Високопреосвященніший владика Іоасаф очолив Божественну літургію у Свято-Троїцькому кафедральному соборі

19.01.25 – Божественна літургія в 30-у після Пʼятдесятниці. Богослужіння в Свято-Троїцькому кафедральному соборі міста Івано-Франківська.

Сьогодні Православна Церква України вшановує памʼять святого преподобного Макарія Великого, Єгипетського. Його молитви до сьогоднішнього часу збережені та містяться у ранніх та вечірніх молитвах.

Святий народився в селищі Птинапор у Нижньому Єгипті під кінець ІІІ століття. По велінню його батьків він одружився, але дружина упокоїлась за кілька днів після шлюбу, а після її похорону вирішив усамітнитися.

У 30 років преподобний Макарій пішов у Скитську пустелю. Коли йому виповнилося 40 років, він був рукопокладений у сан священника та поставлений настоятелем монахів, що жили у Скитській пустелі. У ці роки Макарій часто відвідував Антонія Великого, отримуючи від нього житейські настанови під час духовних бесід.

У перші роки пустинного життя сталася зі святим неприємна ситуація. Одна жінка пустила між людьми наклеп, що він збезчестив її. Люди, повіривши її словам, напали на преподобного Макарія, схопили його й поволокли вулицями міста; дорогою били й називали облудником у чернечій рясі. Святий не боронився й не виправдовувався, тільки мовчки зносив ту тяжку зневагу й кривду, поклавшись у всьому на Господа Бога. Погодився навіть стати годувальником тій жінці, а собі говорив: «Що ж, Макаріє, маєш однією особою більше на прожитку, мусиш більше працювати». Та Бог не покинув Свого вірного слугу. Невдовзі безчесна жінка, коли настав час її пологів, не могла народити. Тоді серед великих болів призналася, що преподобний Макарій Великий не винний, а батьком її дитини є інший чоловік.

Святий настільки мало переймався благами світу цього, що, зненацька заставши злодія, який грабував його келію, власноруч допоміг йому сховати у мішок свій вбогий скарб.

Земне життя, за вченням Макарія Великого, зі всіма її труднощами, має лише відносне значення: приготувати душу, зробити її здатною до прийняття Царства Небесного, виховати в душі спорідненість з Небесною вітчизною.

Багато зцілень звершив святий Макарій, з різних місць до нього приходили люди за допомогою, порадою, просячи його молитов. Все це порушувало усамітнення, тому він викопав під своєю келією глибоку печеру та віддалявся туди для молитви.

У роки царювання імператора Валента, єретика-аріанина, преподобний Макарій Великий разом із преподобним Макарієм Олександрійським піддався переслідуванню зі сторони аріанського єпископа Луки. Обох старців схопили та, посадивши на корабель, відвезли на острів, де жили язичники. Там, за молитвами святих, отримала зцілення дочка жерця, після чого сам жрець та всі жителі острова прийняли святе Хрещення. Дізнавшись про те, що сталося, аріанський єпископ засоромився та дозволив старцям повернутися.

Життя Макарія Великого було дуже суворим, а їв він тільки раз на тиждень. Він повчав своїх учнів: «Упродовж останніх 20 літ я ніколи не їв, не пив і не спав стільки, скільки потребувало моє тіло».

Святий преподобний Макарій Великий, Єгипетський, дожив до 97 років, а незадовго до кончини йому з’явилися преподобні Антоній та Пахомій, які повідомили радісну звістку про близький перехід його в блаженну Небесну обитель. Давши настанови своїм учням і благословивши їх, преподобний попрощався з усіма та спочив зі словами: «У руки Твої, Господи, віддаю дух мій».