Сьогодні Свята Церква ставить перед нами два образи віри — зцілення двох сліпих і німого, яке звершив Господь, та життя святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Кожен із цих образів відкриває нам дію Божественної благодаті в житті людини, яка довіряє Богові всім серцем.
Євангельське читання цієї неділі розповідає нам про двох сліпих, які, не маючи тілесного зору, ясно бачили те, що багато хто з зрячих не міг побачити Божественну присутність у Христі. Вони йшли за Ним у темряві, але серцем бачили світло і з глибокою вірою взивали: «Помилуй нас, Сину Давидів!» І Христос відповів їм згідно їхньої віри: «По вірі вашій нехай буде вам».
Віра завжди передує зціленню. Ми часто чекаємо, щоб побачити — і лише тоді повірити. А в Царстві Божому все навпаки, спочатку віра, а лише потім прозріння, як духовне, так і тілесне. Апостол Фома повірив, коли побачив, а Спаситель сказав йому: «Блаженні ті, що не бачили й увірували».
Цього дня у Церкві вшановується пам’ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона. Його життєвий шлях припав на кінець III – на початок IV століття, у часи, коли християн жорстоко переслідував імператор Максиміан. Пантелеймон народився в заможній родині, де батько сповідував язичництво, а мати – християнство. Спочатку його батьки дали йому ім’я Пантолеон, що означає «лев у всьому», бо чекали від нього сили і відваги, однак пізніше він отримав ім’я Пантелеймон, тобто «всемилостивий», що підкреслювало його милосердя та доброту до всіх.
На жаль, його мати рано відійшла у вічність, і після цієї втрати вихованням юнака повністю опікувався батько, який намагався прищепити синові власні язичницькі переконання. Згодом, після завершення навчання у школі, юнак почав переймати знання з медицини в досвідченого лікаря Євфросина. Хлопець швидко осягав медичну науку, легко випереджаючи своїх однолітків, і був знаним за лагідність, стриманість і щиру турботу про ближніх. Відтак він часто супроводжував свого вчителя до царського двору у лікарських справах.
Важливим поворотним моментом у його житті стала зустріч зі старцем Єрмолаєм – пресвітером, який допоміг йому пізнати істинну Христову віру та сповна прийняти її. З Божою допомогою Пантелеймон зміг навіть навернути до християнства свого батька.
Пізніше, коли він успадкував значне багатство, то не став прив’язуватися до матеріального, а навпаки – відпустив своїх рабів і щедро нагородив їх, а також роздавав майно хворим, ув’язненим, бідним і подорожуючим. У своїй лікарській справі святий покладався й на силу Божої благодаті, адже отримав від Господа особливий дар зцілення. Саме тоді його ім’я Пантолеон змінилося на Пантелеймон – «всемилостивий», що відповідало як його душевному стану та його діянням.
Завдяки добрим вчинкам Пантелеймон здобув народну шану, повагу та любов, але це викликало заздрість та неприязнь серед інших лікарів, які донесли імператору, ніби він хулить язичницьких божків і навертає ув’язнених до віри Христової. Через це святий зазнав важких тортур і був страчений 27 липня 306 року. Незабаром на його честь спорудили перші храми, а частина його мощей нині зберігається на святій горі Афон.
Невипадково та символічно, що саме в день вшанування пам’яті святого Пантелеймона ми також відзначаємо професійне свято українських медиків, різних спеціальностей та профілів, які щодня віддають себе на служіння іншим, і також потребують підтримки й турботи. Тож сьогодні, звертаючись у молитві до святого Пантелеймона, просімо в нього сили, здоров’я та тілесного та духовного зцілення для усіх, хто цього так потребує.
Святий великомученику і цілителю Пантелеймоне, моли Бога за нас!
Інші записи
АНОНС
