Сьогодні, у сьому неділю після Пʼятдесятниці, коли Церква вшановує великомученика і цілителя Пантелеймона, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип і протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня. Апостола дня прочитав Володимир Василюк. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Проповідь з повчальним словом до парафіян собору виголосив настоятель отець Іван, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомидії (сьогоднішнє місто Ізмет, Туреччина) в сім’ї багатого язичника Євсторгія та мав ім’я Пантолеон, що означає «у всьому лев». Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській віні, але померла, коли майбутній великомученик був ще зовсім юнаком.
Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Нікомидії лікаря Єфросина. Здібності Пантолеона згодом стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.
Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, якого вкусила гадюка та була ще поруч. Пантолеон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого та знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що на випадок виконання його молитви стане послідовником Христа та прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.
Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає «всемилостивий». Розмовляючи з своїм батьком святий Пантелеймон підготував і його до прийняття святого хрещення. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим.
Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.
Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси та принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а Пантелеймона віддав на жорстокі муки.
Господь являвся святому та зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві та рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї.
З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмип та Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя та їм були відсічені голови.
За повелінням імператора великомученика Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали йому ноги та, штовхаючи один одного, старалися доторкнутися до руки святого. Глядачі піднімалися з місця та кричали «Великий Бог християнський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймону відсікти голову.
Святого привели на місце страти та прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Цілитель закінчив молитву та почув голос, який кликав до Царства Небесного.
Почувши голос з неба воїни впали на коліна та просили прощення. Вони відмовились продовжувати страту, але Пантелеймон звелів продовжувати виконувати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.
Коли Пантелеймону відсікли голову, із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутніми при страті святого увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло, яке кинули у вогнище, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами.
Слуги великомученика і цілителя Пантелеймона Лаврентій, Васса та Павіан бачили його страту та чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання та кінець Пантелеймона. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знаходиться в Афонському монастирі на честь святого Пантелеймона. Щоденно в нашому соборі звершується молебень за недужих біля ікони святого.
З вдячністю молимося за усіх, хто щодня дбає про наше здоров’я, допомагає та бореться за життя всупереч складним і непередбачуваним обставинам – наших українських медиків, різних спеціальностей та профілів, професійне свято яких сьогодні відзначаємо. Невипадково та дуже символічно, що саме цього дня Церква також вшановує і їхнього небесного заступника – святого великомученика і цілителя Пантелеймона.
Святий Пантелеймон мав дар зцілення – лікував не лише тіло, а й душу. Його любов до Бога, жертовність та милосердя стали прикладом для багатьох поколінь тих, хто присвятив себе медицині. І недарма саме він став покровителем лікарів, які покликані не просто лікувати, а виявляти в дії заповідь Христову про любов до ближнього.
Бути медиком – не лише професія, а й служіння та відповідь на поклик душі, а ще – здатність бути поруч у найтемніші миті людського болю, коли біль не лише фізичний, а й духовний. Медики як ніколи потребують підтримки, вдячності й молитви. Адже вже не перший рік вони працюють на межі людських можливостей: після пандемії прийшла повномасштабна війна, і разом із нею – численні випробування. Однак жертвуючи власним здоров’ям, часом і безпекою – вони поспішають допомагати та рятувати тих, хто цього найбільше потребує.
Тож нехай їхній небесний покровитель святий Пантелеймон дає сил, допомагає знаходити правильні рішення та підтримує у найважчі моменти. І нехай наші молитви за медиків лунають не лише сьогодні, а щодня. Бо, як сказано у Писанні: «Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, і від Вишнього – зцілення, і від Царя одержує він дар» (Сир. 38: 1–2).
Інші записи
