📿 День пам’яті преподобного Іова Почаївського
У цей благословенний день наш храм відвідали дорогі гості з села Лазещина. Настоятель громади о. Юрій разом із помічником о. Романом звершили Божественну літургію та приклонилися до мощів святого.
Після Богослужіння відбулася коротка екскурсія, яку провів настоятель храму о. Ростислав. Гості мали можливість більше дізнатися про святині нашого храму, зокрема про мощі святителя Миколая Чудотворця.
Щиро дякуємо нашим братам у Христі за спільну молитву та тепле спілкування! 🙏
Іоан Залізо, майбутній ігумен та чудотворець Почаївський, народився близько 1551 року на Покутті у Галичині (Коломийщина) у заможній шляхетській сім’ї. Коли хлопцеві виповнилося десять років, він став послушником Угорницького Спаського монастиря, у якому після проходження послуху став ченцем з ім’ям Іов.
Вже у молодому віці він дивував всіх чернечими подвигами, а коли досяг повноліття, був висвячений на ієродиякона, а після того був висвячений на ієромонаха. У 30 років преподобний прийняв схиму.
Близько 1584 року, завдяки добрій славі, преподобний Іов був запрошений князем Костянтином Острозьким на посаду ігумена Дубенського монастиря на Волині. Цим монастирем він керував близько 20 років, у тяжкі часи, коли польський уряд почав нав’язувати православним українцям та білорусам унію з Римом. Під керівництвом преподобного Іова у монастирі діяло братство, яке відстоювало права православних.
На межі XVІ–XVII століть преподобний Іов вирішив здійснити свій давній намір — віддатися молитвам та роздумам у спокійному, тихому місці. Він звернув увагу на Почаївську гору «здавна світлістю чудес багатьох осяяну». Незабаром братія обрала преподобного Іова ігуменом, і на цій посаді Преподобний пробув близько п’ятдесяти років, до самої своєї смерті.
Він запровадив у монастирі чернечий устав преподобного Феодора Студита, упорядкував щоденне життя монастиря, запровадив регулярні Богослужіння. За часів ігуменства преподобного Іова слава про монастир, де перебували чудотворна ікона Божої Матері та відбиток Її святої стопи, поширилася по всьому світу.
Сам ігумен був відомий як скромна та добра людина, великий аскет та подвижник. Часто, заховавшись від світу у маленькій печері, він довго та гаряче молився. До того ж він був зразком працьовитості: власними зусиллями він розвів навколо обителі сад та викопав глибоку криницю та два ставки.
Преподобний займався літературною діяльністю та заснував у монастирі друкарню, де друкувалися книги духовного змісту.
Господь удостоїв преподобного Іова прожити багато років. Будучи в столітньому віці, він за тиждень до своєї блаженної кончини передрік, коли упокоїться. У той день він звершив Божественну літургію, причастився Святих Таїн і, зібравши ченців, востаннє наставив їх, а потім віддав Богові душу. Це сталося 29 жовтня 1651 року.
8 років потому, у серпні 1659-го, Київський митрополит Діонісій Балабан відкрив його нетлінні мощі, їх перенесли для вшанування до собору. Біля цих мощей відбувалося дуже багато зцілень та чудес.
Нині мощі преподобного Іова Почаївського спочивають у храмі на його честь, поруч із тією печерою, де він звершував свої молитовні подвиги.
Інші записи
