Сьогодні, у Неділю сиропусну, прощену, у нашому соборі відбулись дві Божественні літургії.
Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Петро Стецюк. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича.
Проповідь перед Причастям вірних виголосив отець Тарас, а вкінці недільної літургії до парафіян собору з повчальним словом звернувся настоятель отець Іван, подякував присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.
Ця неділя – останній день перед Великим постом. Вона відома як Неділя прощена, адже в цей день прийнято просити одне у одного прощення, відповідаючи: «Бог простить, і я прощаю».
За що нам просити прощення? Немає людини, яка жила би – і не згрішила, яка б не образила когось чи в інший спосіб не завинила – свідомо чи несвідомо. Кожен з нас має провини перед Богом і ближніми. Тому кожній людині завжди є за що просити прощення, а також кожна людина має вміти прощати.
Прощати ближнім потрібно не лише в цей день, а завжди. Прощена ж неділя є особливим приводом для нагадування про цей християнський обов‘язок, адже у буденному житті люди дуже часто забувають прощати, поспіхом й часом гостро реагуючи на несправедливість, образи, прикрощі, вимагаючи миттєвого покарання чи відшкодування за біль або втрату, яких зазнали.
Коли усім серцем вибачаєш людину, то відчуваєш в душі мир і спокій, примирення. Так само, коли ми щиро розкаюємося у власних провинах, то перемінюємося, очищуємося Святим Духом і умиротворення приходить в наші серця, а відтак – передається від нас і нашим близьким, людям, з котрими ми спілкуємось. Тому прощення примножує добро та приносить користь для всіх.
Прощати – не означає вдавати, ніби нічого поганого не сталося і від цього нам не боляче. Прощати – не означає називати заподіяне зло добром і, тим більше, примирятися з гріхом, виправдовувати чи схвалювати його. Прощати – це давати можливість ближнім, що завинили, зрозуміти свою помилку, покаятися і стати кращими. Прощати – це перестати бути заручником образ, та звільнитися від них.
Дуже непросто насправді простити, тому вміння прощати є ознакою духовної зрілості й сили, виявом любові й милосердя до інших. Прощення – ніби маленька перемога над злом, яка підносить, надає сил, звільняє з полону гріховних і нечистих думок, втихомирює бурю гніву всередині, зупиняє злобу й, наче ліки, діє на отруту образи, злопам’ятства.
Тому залишимо та пробачимо в сьогоднішній день всі образи, забудемо про ворожнечу, примиримося з усіма. Нехай мир Божий, який перевищує всякий розум, береже наші серця і думки у Христі Ісусі. Нехай наш піст буде подвигом любові, подвигом прощення, подвигом покаяння. Нехай він стане для нас шляхом до зустрічі з Воскреслим Христом, до вічного життя у Царстві Небесному.
Інші записи
Парастас за спочилим протоієреєм Іоаном Мудрейком
