Божественна літургія у Свято-Троїцькому кафедральному соборі у День Святого Духа

Сьогодні, у ДЕНЬ СВЯТОГО ДУХА, у Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбулись дві Божественні літургії.

Другу, соборну літургію, очолив протоієрей Іван Телятинський. Отцю-настоятелю співслужили протоієрей Петро Гава та протодиякон Петро Стецюк. Службу Божу прикрашав своїм співом Митрополичий хор під керівництвом Богдана Когуча.

Під час Богослужіння лунали особливі молитовні прохання за захисників і захисниць України, за владу та побожний народ і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Батьківщини та мирних жителів; віряни вознесли спільні молитви до Спасителя за мир в Україні.

Проповідь перед Причастям вірних виголосив отець Петро Гава, а вкінці Богослужіння до парафіян собору з повчальним словом звернувся настоятель отець Іван, подякував усім присутнім за спільну молитву та закликав на всіх Боже благословення. Традиційно після літургії розпочались щоденні молебні.

«На початку створив Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою» (Бут. 1:1-2). «І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою» (Бут. 2:7).

Чому Господь явив дію Святого Духа саме в таких зовнішніх формах – достеменно знає лише Він Сам. Ми ж, люди, в силу свого досвіду та знань можемо зауважити, що голуб – це символ смирення, лагідності та добра, а вогонь – світло віри, теплота любові та благодать, послані Богом.

Голуби здавна відомі людям як доволі мирні птахи, а також як чисті птахи за законом Мойсеєвим. У природному середовищі голуби є неагресивними, покірними птахами. Навіть Сам Спаситель згадував їх, посилаючи Своїх найближчих учнів на проповідь: «Будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби» (Мф. 10:16). Щодо вогненних язиків, то цей образ близький до інших біблійних алегорій Божественної сили, що пов’язані з вогнем і полум’ям.

До появи Студійського уставу (тобто до IX століття), понеділок після Пʼятдесятниці не мав звʼязку з прославленням Святого Духа. Вперше найменування понеділка «Днем Святого Духа» появляється в Студійських монастирських типіконах. Головною відмінністю дня являється особливий канон Святому Духу, написаний Феофаном в IX столітті. Святий Дух є не безособовою силою чи дією, Він є рівним Отцю і Сину за Божественними властивостями, є Особою Святої Тройці.

Святий Дух вічний, незмірний, всюдисущий. Його дія є таємничою, містичною, і ніхто не може сказати, як саме вона звершується, адже, за словами святого апостола Павла: «Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Плоди дії Духа Святого є справжні та видимі – безсумнівно засвідчується і Писанням, і досвідом християнського життя.

Найпершим плодом Духа Святого є сама можливість віри в Бога: «Ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. Дари рiзнi, а Дух один i той же; i служiння рiзнi, а Господь один i той же; i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх… Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно» (1 Кор. 12:3-6, 11). Також Священне Писання свідчить: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін. 3:8).

Як і всім особам Святої Тройці, Святому Духу віддається єдине та нероздільне поклоніння, тобто поклоняючись Святому Духу, християни поклоняються разом з Ним Отцю і Сину, постійно маючи на увазі Їхнє спільне Божество, єдину Божественну сутність. Святого Духа відрізняє особисту (іпостасну) властивість, яка полягає в тому, що Він споконвічно походить від Отця. Походження Святого Духа не має ні початку, ні кінця, воно є цілком позачасовим, оскільки поза часом існує Сам Бог.

Через Духа Святого ми маємо можливість молитви до Бога та отримуємо те, що просимо на благо: «Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними» (Рим. 8:26).

Саме через Святого Духа нам подається мудрість, життя, рух. Збагачуючи людину різноманітними духовними дарами та плодами, Дух Святий прикрашає її різноманітними чеснотами, преображаючи, вдосконалюючи її, очищаючи від духовної скверни й ведучи до спасіння. Плодами дії Духа Святого є багато християнських чеснот і благ: апостол Павло серед таких виокремлює любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброту, милосердя, вiру, лагiднiсть, стриманiсть (Гал. 5:22-23).