Читання четвертої частини великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. Очолює настоятель протоієрей Іван Телятинський у співслужінні з кліром собору.
«Помилуй і врятуй мене від вогню та покарання, о Правосудний Спасителю, що на суді маю справедливо перетерпіти, але перед кінцем прости мені через покаяння і доброчесність» — закликає святий преподобний Андрій Критський.
Час посту — це час покаяння. Церква вчить нас, що саме покаяння є необхідною умовою нашого спасіння. На перший погляд, нібито нічого складного, але варто усвідомити розумом і відчути серцем переміну, оновлення та силу, що є результатом справжнього покаяння. Адже сум, сором, жаль та навіть розкаяння з приводу вчинених гріхів не є власне покаянням. Бо покаяння правдиве означає не просто визнання факту, що в нашому житті був гріх, воно передбачає, що ми, зрозумівши згубність наслідків гріха, відмовляємося від нього. Ми йдемо від нього, тікаємо, не бажаємо далі мати з ним нічого спільного.
Саме тому на початку духовної подорожі Великим постом Церква намагається пробудити людську душу від гріховного сну й байдужості, спонукає зазирнути вглиб, побачити справжнє, визнати свої помилки, відчути розкаяння та сум, бажання покаятись, а відтак — звільнитися від полону гріха, відновити духовний зв’язок з Господом.
Покаяння — це порятунок від відчаю, зневіри. Покаянний настрій допомагає оговтатися від облещення гріхами, пробуджує прагнення очиститися, стати кращим, віднайти свій правильний шлях. Приходьте до Бога та до Церкви, долучайтесь до її святих таїнств!
Інші записи
