Дім його матері Марії примикав до Гефсиманського саду. Загалом, в Євангелії є лише одна згадка в невеликому епізоді, де тлумачі Писання традиційно бачать Марка. Це історія про юнака, який був присутній при арешті Спасителя в Гефсиманії:
«Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. Але він, покинувши покривало, голим утік від них» (Мк. 14:51 – 52).
Разом з апостолами Павлом і Варнавою святий Марк був у Селевкії, звідти вирушив на острів Кіпр і пройшов його весь зі сходу на захід. У місті Пафі святий Марк був свідком того, як апостол Павло вразив сліпотою волхва Єлима (Діян. 13:6-12). Після праць з апостолом Павлом святий Марк повернувся до Єрусалиму, а потім разом з апостолом Петром побував у Римі, звідки за його наказом вирушив до Єгипту, де заснував Церкву.
Під час другої благовісницької подорожі апостола Павла, святий Марк зустрівся з ним в Антіохії. Звідти він вирушив на проповідь з апостолом Варнавою на Кіпр, а потім знову пішов до Єгипту, де разом із апостолом Петром заснував багато Церков, у тому числі у Вавилоні.
Коли апостол Павло перебував в узах у Римі, апостол Марк був у Ефесі, де також був і святитель Тимофій. Разом із ним апостол Марк прибув Рим. Там він і написав святе Євангеліє.
З Риму святий Марк знову пішов до Єгипту та в Олександрії започаткував християнське училище, з якого згодом вийшли такі відомі отці та вчителі Церкви, як Климент Олександрійський, святитель Діонісій та святитель Григорій Чудотворець.
Потім святий Марк з проповіддю Євангелія відвідав внутрішні області Африки, був у Лівії, Нектополі. Під час цих подорожей святий Марк отримав наказ від Духа Святого знову йти до Олександрії для проповіді та протидії язичникам. Там він оселився в будинку шевця Ананії, якому зцілив хворому руку.
Слідом за Ананією хрестилися багато жителів тієї частини міста, де він жив. Це порушило ненависть язичників, і вони збиралися вбити святого Марка. Дізнавшись про це, святий апостол поставив Ананію єпископом, а трьох християн: Малка, Савіна та Кердіна – пресвітерами. Язичники напали на святого Марка, коли апостол звершував Богослужіння. Його побили, тягли вулицями міста та кинули до в’язниці.
Наступного дня розлючений натовп знову потяг святого апостола вулицями міста на судилище, але дорогою святий Марк помер зі словами: «У руки Твої, Господи, віддаю дух мій». Язичники хотіли спалити тіло святого апостола, але коли розвели багаття, все померкло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники в страху розбіглися, а християни взяли тіло святого апостола та поховали його у кам’яній гробниці. Це було 63 року.
У 310 році над мощами святого апостола Марка було збудовано церкву. 820 року, коли в Єгипті встановилася влада арабів-магометан і Християнську Церкву тіснили іновірні, мощі святого перенесли до Венеції та поставили в храмі його ім’я.
У давній іконографічній традиції, що засвоїла святим євангелістам символи, запозичені з видіння святого Іоана Богослова (Одкр. 4:7), святий євангеліст Марк зображується з левом – на ознаменування могутності Христа.
