Жінки-мироносиці були відданими ученицями Господа Ісуса Христа, які супроводжували Його та Його учнів під час подорожей та допомагали їм у різних побутових потребах. Цей день є церковним жіночим святом, коли ми акцентуємо увагу на винятковій ролі жінок в історії людства, в історії християнства, в історії нашого спасіння.
Вони йшли за Христом та щиросердечно співстраждали з Ним під час Його хресних мук. Після смерті Спасителя на хреста саме вони зранку поспішили до гробу Господнього, аби помазати Його тіло миром.
Вони прямували до тієї печери, в яку, як вони бачили, поклали тіло Христове та вхід закрили великим каменем. Вони не сподівалися побачити Воскреслого Христа, вони навіть не знали, хто допоможе їм відвалити камінь від дверей гробу. Але йшли, дбаючи, найперше, про те, що було у їхніх силах, і що вони могли зробити для свого Вчителя.
Вони не побоялися ні переслідування старійшин, ні варти, яка охороняла гробницю Спасителя, ні інших небезпек. Жінками керувала любов – та, якої їх навчав Господь та яка долає всі перешкоди, навіть смерть.
Серед них були жінки багаті та знатні: Іоанна була дружиною Хузи, домоправителя царя Ірода; прості та незнатні: Соломія, мати синів Зеведєєвих Якова та Іоана, була дружиною рибалки. Серед мироносиць були жінки самотні — діви та вдови, були й матері сімейств, які, будучи захоплені словом проповіді Господа Спасителя, залишали свої сім’ї, свої домівки, супроводжуючи Господа разом з іншими жінками в турботах про Нього.
Жінки-мироносиці стали першими, кому ангел сповістив про Воскресіння Господнє, про перемогу життя над смертю. Згодом і Сам Спаситель явився мироносицям та промовив: «Радуйтеся!», і саме вони були послані сповістити Його учням радісну звістку. Таким чином, жінки-мироносиці стали апостолами для апостолів (апостол – від грец. ἀπόστολος – посланець).
Святі жінки-мироносиці своїм прикладом говорять нам про те, якою має бути любов до Господа. Справжня любов — не короткочасний порив нашого серця. Вона постійна, міцна та ніколи не зменшується. Вона незмінна і в радості, і в добробуті, в щасті, і однаковим вогнем палає в серці кожного істинного християнина в хвилини скорботи, у дні випробувань, у години хвороб. Ми не повинні бути подібними до тих, про кого сказав Спаситель у Своїй притчі:
«Вони часом вірують, а під час спокуси відпадають» (Лк. 8:13).
Вітаємо усіх жінок-християнок зі святом, адже ви є спадкоємицями мироносиць. Нехай приклад святих жінок-мироносиць буде джерелом духовного натхнення, а їхнє молитовне заступництво допомагає у вашому житті! Бажаємо вам від воскреслого Спасителя сили, натхнення, віри, що не хитається, любові, яка не згасає, і надії, що завжди крила має. Нехай приклад жінок-мироносиць укріплює вас на шляху до Бога та наповнює серце теплом служіння ближнім!
Тож, дорогі брати та сестри, вшановуючи жінок-мироносиць, навчімося від них діяльної любові, яка у посильних справах, навіть звичайних, повсякденних, примножує добро та правду. І якщо матимемо таку любов – то вона приведе нас до перемоги над злом і блаженного вічного життя.
Нехай Боже слово надихає нас на цьому шляху. Молімося до Бога, будьмо єдиними у благих прагненнях, думках та справах – у цьому Церква завжди з вами. Нехай молитовне заступництво святих жінок-мироносиць буде з усіма вами у всі дні життя!
