Є святі, про яких історія зберегла багато подробиць. А є ті, чия біографія майже мовчить. Але саме це мовчання іноді промовляє найголосніше.
Преподобний Анатолій був одним із ченців Києво-Печерської лаври — обителі, яка стала духовним серцем Руси-України. Заснована у XI столітті преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, вона стала місцем, де тисячі людей навчалися не лише молитви, а й любові, смирення, праці та служіння Богові.
Особливий шлях преподобного Анатолія — затворництво. Що це означає? Затворник — це не людина, яка втекла від світу через страх чи розчарування.
Навпаки, це той, хто добровільно відмовився від зовнішнього шуму, щоб усім серцем навчитися чути Бога.
У невеликій келії або печері він проводив життя в молитві, читанні Святого Письма, покаянні та безперервній духовній боротьбі. Це був шлях не самотності, а зустрічі. Не втечі від людей, а наближення до Бога, Який є джерелом любові до кожної людини.
Саме тому Церква називає таких подвижників преподобними — тобто тими, хто через покаяння, подвиг і благодать Божу уподібнився Христові.
