Преподобний Сисой проводив печерне життя своє в великих постницьких трудах. Його помірності дивувалися всі, хто знав його. Він переміг усі пристрасті плоті й духу та придбав велику благодать від Бога.
Провівши все життя своє в подвигах чернецтва, він задовго до смерті передбачав свою кончину. Так, старовинні рукописні лаврські сказання, опубліковані владикою Модестом, повідомляють нам:
«Преподобний Сисой схимник жив в печері досить постницьки, і побожно проводив своє житіє, і заздалегідь передбачав свою кончину, а після смерті тут спочиває, і тим, хто приходить з вірою до його святих мощей, подасть зцілення».
Православна Церква 6 липня вшановує пам’ять преподобного Сисоя, схимника Києво-Печерського, який спочиває у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
Про його земне життя збереглося небагато відомостей. Але Церкві цього достатньо. Бо святість вимірюється не кількістю сторінок у літописі, а близькістю до Бога.
І тому преподобний Сисой не залишився у минулому. Він і сьогодні належить до тієї великої родини святих, яка молиться за світ перед Престолом Божим.
Коли ми приходимо до Дальніх печер Києво-Печерської лаври, ми приходимо не лише до місця, де спочивають мощі давніх подвижників. Ми приходимо до живого свідчення того, що смерть не перемагає тих, хто жив у Христі.
Саме тому паломники знову та знову схиляють голову біля їхніх нетлінних мощей. Не для того, щоб згадати далеку історію. А щоб довірити святим свої молитви, свої тривоги, своїх дітей, своїх воїнів, свою Україну.
Бо любов, освячена Богом, не закінчується зі смертю. Вона продовжується у молитві. І, можливо, саме зараз хтось із тих, хто відкрив цей допис, потребує не гучних слів, а тихої впевненості: ми не залишилися самі. Нас підтримує не лише земна Церква. Разом із нами моляться ті, хто своїм життям уже досяг Царства Небесного.
