Високопреосвященнішому владиці співслужили: настоятель собору протоієрей Іван Телятинський, протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків і протодиякон Петро Стецюк.
«У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. Тоді ученики знову повернулися до себе» (Ін. 20:1-10).
Святий преподобний Феодосій Великий, пам’ять якого ми сьогодні згадуємо, у церковному календарі шанується як «спільних житій начальник», тобто як засновник спільножительного чернецтва.
Преподобний Феодосій народився в селі Маґаріяс, у Каппадокійському краї (сучасна Туреччина) і вже в юності відзначався прагненням до аскези. Після втрати батьків, він віддав своє майно на благодійність та вирушив на подорож до святинь.
У 451 році святий вирушив до Єрусалиму та деякий час служив там при храмі. По дорозі в Антіохії зустрівся з Симеоном Стовпником, який, як говорить житіє: «Обнявши, цілував Богонатхненного юнака та прорік йому, що пастирем словесних овець буде та багатьох порятує від мисленого вовка, що має бути з ним, передбачив і, благословивши його, відпустив».
Невдовзі преподобний усамітнюється в печері, де, за Переданням, ночували три волхви, що йшли з дарами до Новонародженого Спасителя. Він подвизався в пустелі понад тридцять років, проводячи час в молитві та пості.
Святий преподобний Феодосій Великий пройшов аскетичний шлях, присвячуючи своє життя молитві та праці. Також він сподобився від Господа дару чудотворення: за його молитвами отримували зцілення багато людей.
Преподобний Феодосій мирно відійшов до Бога у віці 105 років після тривалої хвороби у 529 році. Він став символом, прикладом аскези, милосердя, любові та молитовного життя. Тіло святого було з поховано в печері поблизу заснованої ним Лаври.
Інші записи
Великоднє Богослужіння у храмі «Святої рівноапостольної княгині Ольги»
