МИТРОПОЛИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ІОАСАФ ЗВЕРШИВ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ У ДИМИТРІВСЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ

МИТРОПОЛИТ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ ІОАСАФ ЗВЕРШИВ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ У СВЯТО-ТРОЇЦЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ У ДИМИТРІВСЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ

Високопреосвященнішому владиці співслужили: протоієрей Любомир Малофій, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, ієрей Олександр Бедрій, протодиякон Петро Стецюк, який прочитав Євангеліє дня, протодиякон Микола Повх і протодиякон Михаїл Мельник, який прочитав Апостола дня. Після Божественної літургії був звершений Парастас. 

Сьогодні – особливий поминальний день. Коли людина завершує цей земний шлях, то вона не зникає безслідно, а продовжує жити в Бозі, у пам’яті її рідних та знайомих, у добрих ділах і справах, які звершувала. Смерть забирає тіло людини, але не здатна забрати життя у душі та ніколи не може забрати нашої любові. 

Тому справді цінним плодом життя будь-якої людини є лише одне – любов, яку вона змогла виявити у своєму житті та яка повернеться їй у житті вічному. Молячись за спочилих, ми виявляємо свою любов, яка долає все, що розділяє живих і померлих, яка долає і час, і простір, і саму смерть.

Піднесімо наші сердечні молитви до Господа за упокій душ усіх спочилих: рідних, близьких, друзів, знайомих і тих, кого ми особисто не знали, але хто відомий Богові. Молімося за всіх наших братів і сестер у Христі, за всіх полеглих воїнів та безвинно вбитих – не лише в далекі часи, а й у теперішні.  

Ця молитва за упокоєння душ спочилих єднає нас, живих, з тими, хто вже відійшов у вічність, до Господа. У такий спосіб ми виявляємо нашу християнську любов, яка живе вічно, долає час і простір. Адже «Бог не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі» (Лк. 20:38). Господь наш Ісус Христос та Його апостоли навчають нас безсмертної любові. Вони не вчили любити тільки живих, що тимчасово перебувають на землі.

Особливо помолімося – за наших полеглих захисників, які у цій страшній війні віддали своє життя, захищаючи свободу та мир для нашої Батьківщини. Піднесімо заупокійні молитви як свідчення нашої віри у перемогу над смертю, віри у загальне воскресіння померлих та у майбутнє нове, вічне життя у Бозі. Нехай вічною буде молитовна пам’ять про померлих. Нехай Господь упокоїть у Царстві Небесному душі всіх спочилих та простить їхні провини вільні і невільні!