З благословення високопреосвященнішого владики Іоасафа, митрополита Івано-Франківського і Галицького, настоятель собору протоієрей Іван Телятинський очолив всеношне бдіння напередодні 22-ї неділі після Пʼятдесятниці.
Отцю Івану співслужили: протоієрей Тарас Дмитрук, протоієрей Петро Гава, протоієрей Василій Гнип, протоієрей Роман Василиків, протодиякон Петро Стецюк і диякон Роман Піддубчак.
Уже завтра ми вшановуватимемо святу великомученицю Катерину (грец. Αικατερίνη походить від καθάριος (кафа́ріос), що означає «чиста, непорочна»), яка народилася в Олександрії в середині III століття в сім’ї правителя Олександрії Єгипетської Конста. Вона була вродлива, розумна та прекрасно освічена, знала кілька іноземних мов, добре володіла мистецтвом красномовства. Заміж дівчина не поспішала, чекала нареченого, який перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості.
Мати святої діви, таємна християнка, відвела її до відлюдника, який розповів про Нареченого, Який в усьому перевершує дівчину. Він подарував великомучениці ікону Божої Матері, вказавши, що саме Вона допоможе познайомитися з цим Нареченим. Уночі Катерині привиділася Богородиця з Немовлям, Яке сяяло, наче сонце, яке відвертало від неї обличчя. Катерина вирушила до старця, який наставив її в духовному житті та звершив над нею Таїнство Хрещення.
Наступної ночі уві сні Катерина знову побачила Пречисту Діву та Божественне Немовля, Яке одягло перстень на палець дівчини. Прокинувшись, свята побачила на пальці перстень. Вона стала жити для Христа, молячись і в усіх вчинках керуючись Євангелієм.
Катерина під час язичницького свята наважилася викрити правителя Максиміна, який мучив християн в Олександрії. Він зачарувався красою діви. Щоб показати торжество язичницької мудрості, правитель скликав найученіших мужів імперії, але великомучениця Катерина взяла гору над мудрецями, які самі увірували в Христа та мужньо прийняли смерть – були спалені за велінням імператора. Святу піддали жорстоким тортурам і потім кинули в темницю. Дружина імператора Августа зустрілася зі святою та після бесіди з нею прийняла християнську віру.
Наступного дня святу хотіли колесувати, але знаряддя тортур розтрощила якась невидима сила, уламками перебивши язичників. Свідки цього: Августа, царедворець Порфирій Стратилат і 200 воїнів – перед усіма сповідували свою віру в Христа та були обезголовлені. Максимін запропонував Катерині стати його дружиною, якщо вона поклониться язичницьким богам, на що свята великомучениця відповіла рішучою відмовою.
Після тривалих умовлянь відректися від Христа і перейти до язичників, кати роздягли її та били воловими жилами дві години по плечах і животу. Їі тіло стало суцільною раною. Кров святої струменіла та обагрила землю. Її було кинуто до в’язниці, де тримали без їжі та води, але кати на цьому не вгамувалися. Вони вдалися до нових тортур — поклали дівчину поміж чотирьох коліс з гострими зубцями та, обертаючи колеса два праворуч, два ліворуч, почали шматувати її тіло. Та ось Ангел Господній зійшов з неба та зробив так, що свята залишилась цілою та неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді кати відрубали їй голову мечем.
Мощі Катерини, за переданням, були перенесені Ангелами на Синайську гору. Вони були нетлінні та мали дивовижний аромат. У VI столітті, за Одкровенням, були знайдені чесна глава та ліва рука святої великомучениці, які було з почестями перенесено у новозбудований храм Синайського монастиря у Єгипті, побудованого святим імператором Юстиніаном.
Уперше пам’ять святої Катерини згадується в «Типіконі Великої церкви» IX-XI ст. Великомучениці віряни моляться про щасливий шлюб, добрих женихів і наречених, а також при важких пологах.
Інші записи
Богослужіння у храмі «Святителя Миколая» у Світлий четвер
