Високопреосвященнійший владика Іоасаф, митрополит Івано-Франківський і Галицький, очолив Божественну літургію у Свято-Троїцькому кафедральному соборі

У неділю про блудного сина.

Його високопреосвященство митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ очолив Божественну літургію у співслужінні протоієрея Любомира Малофія, протоієрея Петра Гави, протоієрея Василія Гнипа та протодиякона Петра Стецюка у Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Івано-Франківськ.

За Богослужінням також лунали особливі молитовні прохання за захисників, які на фронті захищають Україну, за владу та побожний український народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Вітчизни та невинно убієнних мирних жителів.

Притча, яку ми сьогодні чуємо, застерігає кожного від помилкової та небезпечної думки, що нібито можна досягнути блага та жити щасливо, відкинувши Бога, Що можна залишити нашого Небесного Отця, піти від Господа без згубних для себе наслідків. Притча нагадує, що всяка людина, яка відходить від Бога, раніше чи пізніше зітнеться зі скорботними наслідками — як із ними зіткнувся блудний син, опинившись у скруті, зазнавши убогості та голоду.

Молодший син забирає свою частку спадку й вирушає в дорогу. Він отримує не просто майно — він отримує довіру батька. Та те, як він розпоряджається цією довірою, стає наслідком його власного вибору. Шлях самостійності без Отця швидко приводить до внутрішнього спустошення, голоду та самотності.

Однак найважливіше починається не в момент падіння, а в момент повернення. Батько не чекає виправдань, не вимагає пояснень та не принижує сина докорами. Лише побачивши його здалеку, він біжить назустріч, обіймає, переодягає й повертає йому гідність сина. Бо для батька важливе не минуле, а те, що син повернувся додому.

Так само діє Бог у житті кожної людини. Він не очікує від нас досконалості, але чекає нашого кроку назустріч. І щойно серце повертається до Нього — Він уже поруч: з відкритими обіймами, готовий простити, зцілити й навчити знову жити в любові.

Отже, водночас попереджаючи нас, притча також дає нам і надію на відновлення. Навіть якщо ми вчинили Богопротивно, якщо пішли від Небесного Отця, бувши спокушені принадами гріха — Господь не відкидає нас остаточно, залишаючи завжди можливість бути прийнятими до батьківського дому завдяки щирому та діяльному покаянню.