Ця ікона – не просто витвір мистецтва, а справжній духовний символ.
Вона прикрашає склепіння Володимирського собору в Києві, немов відкриваючи небо над храмом. Богородиця стоїть у сяйві слави, простягаючи руки у благословенні. Вона ніби обіймає весь світ Своєю любов’ю та милістю, а Христос, Якого Вона тримає, вже в юному віці благословляє людство, як справжній Вседержитель.
Історія цього образу пов’язана з великим художником Василем Васильовичем Верещагіним. Його монументальний розпис поєднав традиційну православну іконографію з вражаючою величчю. Богородиця в глибоких синіх шатах, що символізують Її небесну чистоту, сяє на золотому фоні – символі Божественного світла. Ікона ніби нагадує кожному: Небо не так далеко, коли поруч Мати Божа.
Ця ікона – мов тиха молитва, записана у фарбах. Вона нагадує, що Пресвята Богородиця – наш шлях до Христа, наша Покровителька та Заступниця перед Богом.
