Священномученики, які в Херсонесі були єпископами: Василія, Єфрема, Євгенія, Елпідія, Агафодора, Єферія та Капітона, проповідували Євангеліє Христове в землі Північного Причорноморʼя від Дунаю до Дніпра, включно з Кримом, і закарбували своє апостольство мученицькою смертю в IV столітті в місті Херсонесі Таврійському. Язичники, які населяли кримські землі, чинили опір поширенню християнства. Але віра Христова через своїх самовідданих проповідників міцніла та утверджувалася. Багато благовісників поклали свої життя в цій боротьбі.
На початку IV століття в Херсонесі була заснована єпископська кафедра. Це була переломна епоха, коли Херсонес, що служив базою для римських воїнів, поступово переходив у залежність від Візантії. У царювання Діоклетіана (284-305), у 300 році (тобто ще до початку гоніння, яке імператор почав з 303 року) Єрусалимський Патріарх Ермон (303-313) для Євангельської проповіді розіслав в різні країни багатьох єпископів. Двоє з них, Єфрем та Василь, після прибуття в Херсонес, наставляли там Слово Боже.
Потім святитель Єфрем пішов до народів, які жили по Дунаю, де в благовісті Христовому зазнав багато скорбот. Під час гоніння він був обезголовлений. Проповідь в Херсонесі продовжував святий Василій – сподвижник святого Єфрема. Багатьох ідолопоклонників він наставив на шлях істини. Інші заблудлі жителі міста чинили шалений опір. Сповідник був схоплений, його нещадно побили та вигнали з міста. Вийшовши в гори та оселившись в печері, він невпинно молив Бога за цих людей, щоб Господь осяяв їх світлом істинного Богопізнання.
Господь послав невірним диво. У знатного жителя Херсонеса помер єдиний син. Покійний зʼявився батькам уві сні та повідав, що святий Василій своїми молитвами до Істинного Бога може воскресити його з мертвих. Коли батьки розшукали святителя та просили його зробити диво, святий Василій відповідав, що сам він – грішна людина та не має сил воскрешати мертвих, але Господь Всемогутній та може виконати їхнє прохання, якщо вони увірують в Нього. Довго молився святий, закликаючи Імʼя Святої Тройці. Потім, освятивши воду, вилив її на померлого, і той ожив. Тоді святитель з пошаною був повернутий до міста. Багато язичників тоді увірували та охрестились.
