Святитель Софроній, патріарх Єрусалимський, народився в Дамаску. З юних років він вирізнявся благочестям і любовʼю до наук. Особливо він досяг успіху у філософії, за що його стали називати Премудрим.
Але майбутній святитель шукав найвищої мудрості в монастирях, у бесідах із пустельниками. Він прибув до Єрусалиму, в обитель святого Феодосія, і там зблизився з ієромонахом Іоаном Мосхом. Він став його духовним сином і віддався йому на послух. Праведники разом подорожували монастирями, записували житія та повчання тих, хто в них подвизався. З цих записів пізніше склалася їхня знаменита книга “Лимонар“, або “Луг духовний“, яку високо оцінив Сьомий Вселенський Собор.
Рятуючись від спустошливих набігів персів, святі Іоан і Софроній залишили Палестину та пішли до Антіохії, а звідти до Єгипту. В Єгипті святий Софроній тяжко занедужав. Тоді він і вирішив стати ченцем (580 рік) і прийняв постриг від преподобного Іоана Мосха.
Після одужання святого Софронія вони вирішили залишитися в Олександрії. Там їх із любовʼю прийняв святий патріарх Іоан Милостивий, якому вони надали велику допомогу у боротьбі проти монофелітів. В Олександрії у святого Софронія захворіли очі, і він звернувся з молитвою та вірою до святих безсрібників Кіра та Іоана та в церкві, присвяченій їм, отримав зцілення. На подяку святий Софроній написав житіє святих цілителів-безсрібників.
Коли варвари стали загрожувати Олександрії, святий патріарх Іоан у супроводі святих Софронія та Іоана попрямував до Константинополя, але дорогою помер. Святі Іоан і Софроній з одинадцятьма іншими ченцями вирушили до Риму. У Римі преподобний Іоан помер. Тіло його було перевезене святим Софронієм до Єрусалиму та поховано в обителі святого Феодосія.
628 року з перського полону повернувся Єрусалимський патріарх Захарія (609-633). Після його смерті протягом двох років патріарший престол займав святий Модест (633-634), а по смерті святителя Модеста патріархом був обраний святий Софроній. Святитель Софроній багато попрацював на благо Єрусалимської Церкви як її предстоятель (634-644).
Наприкінці життя святитель Софроній зі своєю паствою пережив дворічну облогу Єрусалима магометянами. Виснажені голодом християни погодилися відкрити міську браму з умовою, що противник не буде нищити святині. Однак ця умова не була виконана, і святий патріарх Софроній помер у глибокій скорботі про осквернення християнських святинь.
До нас дійшли твори патріарха Софронія з догматики, а також “Пояснення на Літургію“, Житіє преподобної Марії Єгипетської, близько 950 тропарів, стихири від Великодня до Вознесіння.
Ще будучи ієромонахом, святий Софроній переглянув та виправив Статут монастиря преподобного Сави Освяченого. Трипісня святителя на Святу Чотиридесятницю входять і до складу сучасної Тріоді.
