01.01.2026 р. ОБРІЗАННЯ ГОСПОДНЄ. Свт. Василія Великого, архієп. Кесарії Каппадокійської.
Його Високопреосвященство митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ у співслужінні настоятеля собору протоієрея Івана Телятинського, протоієрея Петра Гави, протоієрея Василія Гнипа, протодиякона Петра Стецюка і протодиякона Михаїла Мельника звершив Божественну літургію у Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Івано-Франківськ.
За Богослужінням також лунали особливі молитовні прохання за захисників, які на фронті захищають Україну, за владу та побожний український народ, і за спокій душ усіх полеглих воїнів нашої Вітчизни та невинно убієнних мирних жителів.
У давні часи на 8-й день після народження над хлопчиками звершували обряд обрізання крайньої плоті на знак завіту між Богом та Авраамом, родоначальником єврейського народу, та його нащадками. У старозавітній Церкві «обрізаний» вважався приналежним до народу Ізраїля, виконавцем Божої волі, а «необрізаний» – вигнанцем та язичником. Обряд обрізання був прообразом таїнства Хрещення.
В обрізанні, як зараз у Хрещенні, людині давали ім’я. «А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі», – оповідає Євангеліє (Лк. 2:21). Це теж є важливим, адже ще до народження Спасителя Бог через ангела сповіщає Свою волю щодо імені Свого Сина.
Необхідність звершення над Ісусом Христом старозавітного обряду обрізання обґрунтовується тим, що Він прийшов не порушити Закон, але виконати його (Мф. 5:17). Господь, хоча й Сам є Законодавцем, але не змінює для Себе закон. Він Сам виконує те, чого вимагає від інших, подаючи цим приклад для нас. Цим прикладом упокорення Господь також закликає нас слідувати Божим заповідям.
Сьогодні також відзначається громадянське Новоліття. Початок нового року є доброю нагодою для кожного з нас замислитись над тим, як ми виконуємо свої обітниці та дотримуємося заповідей, законів. Адже від того, наскільки ми дотримаємося обіцяного нами, залежить і та вічність, яку ми успадкуємо.
Святитель Григорій Богослов
Чудеса Христові за Євангелієм від Марка
Марк, повіривши слову великого служителя Петра, описав для авзонян такі чудеса Божі. Біс (1:23-26), лихоманка (1:30-31), проказа (1:40-45) та розслаблення (2:3-12) послухалися слова Христового; потім суха рука випрямилася (3:1-5). Ще Христос приборкав силу вітрів або моря (4:36-41); Йому скорився легіон (5:1-20); Він зупинив криваву течу (5:25-34); наситив багатьох п’ятьма хлібами (6:35-44). Потім утихомирив море та ходив по водах (6:47-51), вигнав біса із фінікіянки (7:25-30) — на знамення тирянам і сидонянам; зцілив глухонімого (7:31-37); ще наситив тисячі сімома хлібами (8:1-9); і сліпий побачив світло (8:22-26). Потім засяяло лице Його (9:2-8); вигнавши біса, звільнив язик від уз [німоти] (9:17-27); і Вартимей, сліпий з Єрихона, побачив світло (10:46-52). А коли Христос, зголоднівши, знайшов смоківницю безплідною, тільки словом віддав її смерті (11:12-21); ще зцілив сліпих і кульгавих біля храму.
Інші записи
